ТЕРМІНОЛОГІЧНА КОМІСІЯ
при Міжнародному комітеті славістів

21.08.2018
XVI Међународни конгрес слависта 
20–27. август 2018. године (Београд, Србије) 



Тематски блок 1.4 

Категорія багатозначності в теорії і практиці слов’янської термінографії 
уторак, 21. 08, сала 428, 9.00–11.30 

http://mks2018.fil.bg.ac.rs/program-kongresa/program-tematskih-blokova/ 

Организатор: ІВАЩЕНКО Вікторія Людвігівна


Як одна з мовних (семантичних) універсалій категорія багатозначності, об’єктивуючись на лексико-семантичному рівні мовної організації, трансформується: у лінгвопросторі міжкультурної (міжслов’янської) комунікації – у поняттєво-термінологічну універсалію, зміст і основні вияви якої вимагають уточнення (такі універсалії формують універсум мовознавчих концептів як базових понять лінгвістичної славістики); у міжгалузевому термінопросторі – в універсальні терміни, лексично й концептуально багатозначні, що єрепрезентантами наукових унівесалій (такі одиниці формують універсум наукових концептів як міжгалузевих базових понять). У теорії і практиці слов’янської термінографії категорію багатозначності кваліфікують лексикографічною універсалією (одним із найважливіших параметрів лексикографування термінів), що спонукає до її розкриттяв таких аспектах: 1) надання рекомендацій щодо покращення якості термінологічних тлумачних і перекладних словників з огляду на стан подання в них багатозначних термінів і відображення ступеня відповідності в описі структури їх значення у словниках різних типів (з урахуванням кореляціїбагатозначність vs полісемія); 2) віднаходження концептуальних моделей семантізації багатозначних термінів у слов’янській лінгвістичній термінографії; 3) класифікації окремих значень базових термінопонять через складання спеціальних одноконцептих словників; 4) опису ієрархії значень міжгалузевих термінів у словниках тезаурусного типу (з урахуванням кореляції лексична полісемія=багатозначність); 5) віднаходження моделей номінації міжгалузевої та внутрішньогалузевої (предметної і концептуальної) багатозначності термінів як вияву асиметрії номінації спеціальних понять в українській та польській термінографії. 

  

Полисемия в славянской терминографии

Сергей Гринёв (Москва, Россия)


В представляемом материале мы попытаемся изложить сведения о развитии понимания полисемии в последнее время в результате исследований этого явления в ряде научных направлений, таких как терминоведение, лексикография (в особенности терминография), переводоведение и отражении полисемии в славянских словарях на примере некоторых языков.

Полисемия и ее роль в развитии познания и культуры

Проблема определения полисемии. Хотя полисемия была известна еще свыше двух с половиной тысяч лет назад и использовалась в качестве одного из аргументов против теории происхождения слов по природе вещей, это явление все еще остается во многом недостаточно изученным. Несмотря на кажущуюся простоту, понятие полисемии является сложным и связано с рядом проблем, таких как различение полисемии и омонимии, подвижность значений и различие в числе значений, выделяемых разными авторами, а также в понимании полисемии.

В терминоведении достаточно хорошо известно, что состояние терминологии влияет на темпы развития науки. В истории науки можно найти примеры того, что удачные термины могут способствовать ускорению развития науки, а неудачные – тормозить развитие научных знаний. Поскольку научное название исследуемого явления – термин полисемиябыл введен в научный обиход М. Бреалем только в конце 19 века, в течение долгого времени это явление не было предметом исследований. С появлением названия понятия появилась возможность его исследования, которая была реализована в 20 веке.

Вместе с тем, как отмечено в (Гринев & Сорокина 2014) в настоящее время все еще существуют проблемы даже с определением этого явления, казалось бы, хорошо известного даже за пределами лингвистики. В ряде работ дается его синонимичное толкование через многозначность слова (или единицы языка), например,

- "Полисемия – многозначность слова, наличие у одного слова нескольких лексических значений" (Кондаков 1976; ср.тж. Реформатский 1996, 81; Ефремова 2000; Ганеев 2001, 64; Крысин 2008; Ожегов 2008-2009; ru.wikipedia.org).

Такое приравнивание может принять форму представления терминов "полисемия" и "многозначность" как синонимов:

- "(…) соотношение "один более, чем к одному", одно фонетическое слово в отношении ко многим предметам и значениям, т.е. многозначностьслова. Иногда то же явление называется термином полисемия" (Степанов 1975, 20);

- "(…) свойство слов иметь несколько значений называется многозначностью, или полисемией" (Фомина 1978, 37);

- "(…) для подавляющей массы слов языка типична многозначность, или полисемия" (Маслов 1987, 102);

- "Полисемия, многозначность – наличие у единицы языка более чем одного значения" (Караулов (гл. ред.) 1997);

- "Многозначностьслова или полисемия [< греч. polyмного и sēmaзнак] – это наличие одного и того же слова нескольких связанных между собой значений" (Вендина 2002, 136);

- "Многозначность, или полисемия, слова (от латинского poly – "много" + sema – "знак") – это наличие у языковой единицы более одного значения при условии семантической связи между ними или переноса общих либо смежных признаков или функций с одного денотата на другой" (Елисеева 2003, 17);

-"(…) одним из результатов развития лексического значения является многозначностьслова (полисемия)" (Головин 2005, 62).

Об этом может свидетельствовать и сходство определений:

- "Полисемия (…) – способность слова иметь больше одного значения. (…). Многозначность– универсальное языковое явление, присущее подавляющему большинству слов любого "живого" (современного) языка" (Алефиренко 2007, 207, 209) – в обоих случаях имеется в виду явление.

Аналогичный подход наблюдается в польских лингвистических учебниках, словарях и энциклопедиях:

- "Полисемия, многозначность [wieloznacznosc] – явление, заключающееся в том, что один языковой элемент … имеет более одного значения" (Malczewski1993, пер. авт.);

- "Полисемия (многозначность) заключается в том, что какой-то языковой элемент имеет два или несколько разных значений" (Urbanczyk (red.) 1994, пер. авт.);

- "Полисемия или многозначность – обладание языковым выражением нескольких значений" (Polanski (red.) 1999);

- "Многозначность (полисемия) заключается в том, что у данной лексемы есть несколько (как минимум два – тогда говорится о "двузначности" как разновидности полисемии) различимых значений (областей значений), которые вместе подчиняются определенному родовому понятию" (Lachur 2004, 175, пер. авт.).

Терминологически такое приравнивание некорректно, что, правда, не бросается в глаза – форма термина многозначностьхарактерна для наименований свойств, и, таким образом, имплицитно ставится знак равенства между категориями явлений и свойств, что с точки зрения философии и логики является эпистемологической неряшливостью.

Иногда такое приравнивание принимает завуалированную форму:

- "Полисемия (многозначность) – наличие у единицы языка более одного значения – двух или нескольких (явление – прим.авт.); (…) лексическая полисемия – способность одного слова служить для обозначения разных предметов и явлений действительности" (свойство – прим.авт.) (Ярцева (гл. ред.) 1990).

Указанного недостатка лишены определения:

- "полисемия – наличие у одного и того же слова нескольких связанных между собой значений, обычно возникающих в результате видоизменения и развития первоначального значения этого слова" (Ахманова 1966);

- "Если между несколькими одинаково выраженными значениями можно установить семантическую связь, они считаются разными значениями одного и того же слова. Такое слово называется многозначным, а само явление называется полисемией" (Шайкевич 2005, 141).

В обоих случаях авторы избегают смешения явления и свойства.

В английских публикациях эта проблема не рассматривается, поскольку в лингвистических изданиях используется только один термин – polysemy (полисемия), понимаемый как явление (Lyons 1976, 447; McArthur 1992; Koskela and Murphy 2006, 742; Jackson and Amvela 2007). Отсутствие в современных лингвистических публикациях отдельного термина для обозначения соответствующего свойства может свидетельствовать о том, что это свойство не рассматривается. При этом в английском языке, согласно Оксфордскому словарю английского языка, существуют слова polysemanticityи polysemantism, однако они представлены в этом словаре как абсолютные синонимы слова polysemy. По-видимому, это можно рассматривать как неготовность англоязычных языковедов к углубленному рассмотрению этого явления.

Единственным польским автором, заметившим и подчеркнувшим разницу между явлением и свойством, является Адам Вейнсберг (AdamWeinsberg), который различает полисемию (polisemia) и полисемичность (polisemiczność), предлагая для свойства новый термин (Weinsberg 1983, 42, 45). По нашему мнению, возможно и закрепление значения явления за термином полисемия, а свойства – за термином многозначность, хотя в первом случае формально выражена связь между родственными понятиями и, в то же время, наглядна их принадлежность разным категориям.

Развитие классификации полисемии. Как отмечается в (Гринев-Гриневич & Сорокина 2014), недостаточная изученность полисемии отражается в отсутствии представления ее разновидностей в большинстве изданий учебной и справочной литературы. К немногим исключениям можно отнести учебники А.Я Шайкевича и Чеслава Лахура (Czeslaw Lachur), а также работы Ю.Д. Апресяна. А.Я. Шайкевич посвящает типам полисемии отдельный раздел и выделяет моноцентрическую полисемию (с одним исходным значением) и полицентрическую полисемию, предполагающую два или более семантических центра (Шайкевич 2005, 144).

В работах Ю.Д. Апресяна содержится глубокий анализ явления полисемии и предлагается выделение, кроме традиционных радиальной (при которой все производные значения образованы от одного исходного) и цепочечной полисемии (при которой каждое последующее производное значение образовано от предыдущего, что выглядит как звенья цепочки), предлагается выделить еще несколько ее разновидностей. В зависимости от способа переноса значения им выделяются метонимическии метафорически мотивированная многозначность (полисемия). В зависимости от регулярности образования производных значений определенного вида, он также предлагает выделять регулярную и нерегулярную полисемию (Апресян 1971, 2, 7; 1995, 178, 189-190). Следует заметить, что нередко встречаются случаи одновременной метафорической и метонимической многозначности. Например, польское слово policzek,кроме основного значения (1) "część twarzy" (щека), имеет метонимически мотивированное значение (2) "uderzeniewtwarz" (пощечина) и метафорически образованное от второго значения значение (3) "zniewaga" (оскорбление).

Чеслав Лахур, кроме уже известных радиальной и цепочечной полисемии (ср. Апресян 1971, 2; 1995, 178; GriniewiczandDubieniec2004, 65), вводит два новых типа полисемии на основе соотношений исходного и производных значений:

1) полисемия с расширением объема производных значений:

- rodzina (семья) – 1) родители и дети; 2) все родственники; 3) все живущие в одном доме, не обязательно связанные отношениями родства; 4) большой класс объектов, выделенных в научной или технической классификации (особенно в биологии);

2) полисемия с уменьшением объема последующих, часто не связанных между собой, значений:

- numer – 1) число, указывающее место предмета в ряду предметов или списке; 2) размер (например, одежды или обуви); 3) очередной выпуск газеты или журнала; 4) следующее представление на концерте; 5) комната гостиницы] (Lachur2004, 175-176).

Еще одной разновидностью полисемии по нашему мнению является хорошо известное в языкознании явление энантиосемии – совмещение противоположных значений в одном слове:

- просмотреть: 1) внимательно просмотрел (ничего не упустил) всю книгу; 2) просмотрел (пропустил) несколько ошибок. В английском языке scan – 1) careful observation from point to point; 2) cursory glancing from point to point; eye– 1) to look at smth (ice-cream, cake, etc.) with desire; 2) to look coolly.

Это явление традиционно относится к антонимии, хотя при этом определяется как видполисемии:

- (…) "'enantiosemy', the presence of polysemies in which one sense is in some respect the opposite of the other" (Traugott 2006, 129).

Проводимые в последнее время исследования толкований слов в толковых словарях позволили выявить скрытую полисемию, когда толкование слова описывает несколько представлений. Например, в толковом словаре русского языка можно встретить толкования, указывающие на многозначность толкуемого слова:

- абонемент – документ, предоставляющий право на пользование чем-н., какое-н. обслуживание, а также само такое право;

- агентство – местное отделение какого-н. учреждения, а такженазвание некоторых информационных, посреднических учреждении.

- агентура – разведывательная илисыскная служба.

Примеры скрытой полисемии находим и в толковом словаре польского языка:

- abolicja – akt prawny polegający na zakazie wszczęścia lubnakazie umorzenia postępowania karnego w stosonku do pewnwgo rodzaju przestępstw lubpewnej kategorii przestępców;

- garmażeria – sklep lubdział gastronomiczny gdzie sprzedaję się gotowe albona pół gotowe potrawy (Sobol, E. (red.) 2002).

В то же время за последние 50 лет сформировалось несколько новых направлений рассмотрения полисемии – с точки зрения терминоведения, теории перевода, терминографии, а также теории познания – что позволяет расширить перечень ныне известных разновидностей полисемии.

Полисемия в терминоведении. Проблема многозначности термина в течение долгого времени являлась одной из традиционных проблем терминоведения. В 1970-е годы, у многих терминоведов сложилось представление о том, что такого явления, как многозначность, в терминологии не может быть, а есть омонимия. Это представление основывалось на том, что если одна лексическая форма используется для называния нескольких понятий, то вследствие четкой ограниченности и строгой определенности, свойственной научным и техническим понятиям, значения соответствующих терминов будут также четко отграничены и обособлены. Поэтому такие формы следует считать не значениями одного термина, а омонимичными терминами, тем более, что при образовании терминов с помощью метафоры семантическое подобие или общность осознается только непосредственно в момент образования нового термина, а затем отходит на задний план или даже намеренно игнорируется. Наприме, в геоморфологии терраса– горизонтальная площадка на склоне, а в строительстве – неотапливаемая пристройка к зданию в виде огороженной площадки. В сельском хозяйстве шед– постройка для содержания пушных зверей, а в проектировании и строительстве зданий – выступающая застеклённая с одной стороны часть покрытия здания в виде пространственной складки треугольного или близкого к нему поперечного сечения [Терминологический словарь по строительству на 12 языках (ВНИИИС Госстроя СССР)].

Принадлежность таких терминов, как правило, к разным специальным подъязыкам способствует отчуждению их значений и утверждению их в статусе омонимов (Grinev1993, 7; 1994, 52; Гринев-Гриневич 2008, 96-97). Например, термин глыбав строительстве имеет значение "неокатанный каменный материал размером более 200 мм в диаметре", а в почвоведении "комок размером от 10 до 200 мм", то есть в значении этих омонимичных терминов есть существенная разница.

Однако было замечено, что в ряде случаев оба термина – старый и образованный от него новый термин часто остаются в одном подъязыке и связь между ними достаточно ощутима.

Существует три вида таких ситуаций. Во-первых, при образовании новых терминов с помощью метонимических переносов зачастую наименования процессов переносятся на результат процессов – классификация, заимствование, изоляция, облицовка. Такое явление носит регулярный характер – нами установлено, что в русском языке в 65% случаев наименования процессов развивают производные значения названия результатов этих процессов (Гринев-Гриневич 2008, 133).

Во-вторых, случаи, когда один термин используется одновременно в более широком и более узком значениях. Например, термин стенав широком смысле (вертикальная ограждающая конструкция) включает и перегородки, а в более узком смысле (вертикальная ограждающая конструкция, несущая нагрузки) – противопоставляется перегородкам. В медицине термин водолечениев широком смысле включает лечение минеральными водами (бальнеотерапию) и пресной водой – собственно водолечение; термин бальнеологияв широком смысле включает грязелечение, а в узком смысле является соподчиненным грязелечению термином.

В-третьих, в ряде случаев в одной предметной области могут независимо появиться близкие по значению термины с совпадающей формой, в языкознании:

- ассимиляция (1) – уподобление звуков (фонетический процесс);

- ассимиляция (2) – максимальное приближение фонетических, графических, грамматических и лексических характеристик заимствованной лексемы к нормам принимающего языка;

- дублет (1) – одно из двух или более слов, близких по значению и форме и связанных общностью происхождения (русск. волостьвласть, сторона – страна);

- дублет (2) – разновидность абсолютных синонимов в терминоведении. Такие случаи обычно относятся к омонимии, хотя область совпадения значений таких терминов может быть значительна.

Это вызывает колебания в однозначном отнесении такого явления к омонимии или полисемии, и, хотя первое кажется предпочтительнее с точки зрения логики, в терминологической практике и теории принято считать использование одной лексемы для обозначения двух связанных понятий в пределах одной терминологии полисемией (многозначностью).

Таким образом, можно считать установленным в терминологии наличие как омонимии, так и полисемии, общность которых состоит в том, что одна лексическая форма используется для названия нескольких разных понятий. В обоих случаях за этой формой закрепляется несколько значений, каждое из которых является выражением соответствующего понятия (в первом случае) или аспекта понятия (во втором случае). Критерий различения этих явлений был предложен В.М. Лейчиком. Если в результате расщепления значения термина или переносе наименования на другое понятие в семантической структуре полученных терминов сохраняется общая главная сема и расходятся второстепенные, то образуется многозначность; если же имеет место совпадение второстепенных сем, а главная сема расщепляется, то образуется семантическая омонимия (Лейчик 19910. В 2011 г. на очередной конференции, организованной Техническим комитетом 55 "Терминология" РФ было принято решение считать в терминологии перенос наименования процессов на их результат омонимией, поскольку процессы и их результаты принадлежат различным онтологическим и логическим категориям.

Недостаточная изученность полисемии выражается и в отсутствии исследований обнаруживаемых новых типов полисемии, к которым можно отнести консубстанциональность – наличие у одной лексической формы лексического и терминологического значений (Сорокина 2013). При этом одна лексема может использоваться как общеупотребительное слово и как термин. С открытием в конце 20 века прототерминов – промежуточной формы между обыденным словом и термином – семантическая структура лексемы усложняется. Таким образом, развитие терминоведения позволило выделить явление консубстанциональности – совпадения по форме различных функциональных типов лексем – термина, прототермина и общеупотребительной лексемы, что также можно квалифицировать как функциональную полисемию с ближайшим и дальнейшими значениями.

Проблемы многозначности в научно-техническом переводе

С конца 20 века в специальной лексике было установлено несколько разновидностей скрытой полисемии, обнаруживаемой при сопоставительном анализе. При сопоставлении терминологий разных языков была замечена скрытая полисемия, обусловленная различиями в формировании национальных терминологий (Гринев 1993, 120-122). Например, наиболее простым традиционным способом перевода русского термина строительствои польского термина budownictwoкажется английский термин building. Однако он не является точным соответствием русского термина, поскольку имеет более узкое значение "жилищное строительство". Английский термин может быть дополнен термином civilengineering, который в ряде случаев является более подходящим вариантом перевода. Исторически английский термин buildingиспользовался только для строительства жилых зданий. Для строительства всех остальных сооружений (таких, как дороги, мосты, тоннели, каналы, причальные сооружения) использовался термин engineering. В связи с тем, что дороги и соответствующие искусственные сооружения (мосты, тоннели, подпорные стенки), вместе с защитными сооружениями изначально строились для военных целей, для этого типа строительства использовался термин militaryengineering. Со временем, вследствие нужд растущих городов стали строится городские общественные здания, системы водоснабжения, канализации и портовые сооружения, для чего стал употребляться термин civilengineering.Таким образом, появилась скрытая разноязычная полисемия термина строительство, выявляемая при сопоставлении содержания русского и польского терминов и соответствующих им двух английских терминов (Griniewicz 2010, 81). В переводе научной и технической литературы, где качество перевода во многом зависит от перевода терминов, эта разновидность скрытой многозначности требует особого внимания.

Проблемы многозначности в терминографии

В связи с тем, что эффективность работы переводчика в большой мере зависит от качества словаря, большое значение приобретает проблема искусственной полисемии в переводных словарях. Во многих случаях переводимому термину в словарях соответствуют несколько терминов, часть из которых не являются эквивалентами исходного термина и приводят к ошибкам перевода. Для начинающегося переводчика ситуации, когда в переводном терминологическом словаре приводятся дополнительные неправильные эквиваленты, являются весьма опасными.

Примеры искусственной полисемии можно встретить и в области профессиональной медицины. В международном словаре по технике безопасности и охране труда (Occupational Safety and Health Glossary) мы находим:

- безопасность труда – occupationalsafety, industrialsafety(второй термин не является точным соответствием, а потому не нужен);

- candidiasis – кандидоз, кандидамикоз, монилиаз, дрожжевой микоз, оидиомикоз, поверхностный бластомикоз (последние 5 терминов являются точными соответствиями, но при наличии первого, предпочтительного термина они не нужны);

- dangersymbol – предупреждающий (предостерегающий) символ, знак безопасности, символ опасности(правильный русский термин – предупреждающий знак,второй предлагаемый вариант перевода – ложно-ориентирующий антоним);

- инспектор труда labourinspector, factoryinspector(второй термин уже, не является точным эквивалентом и потому избыточен);

- lossofpigmentation (oftheskin), achromy, depigmentation, vitiligo – исчезновение пигментации на коже(этот перевод не является термином, в то же время как в дерматологии есть принятые термины – депигментация, витилиго).

По нашим предположениям более 90% существующих переводных словарей содержат лишние и зачастую неправильные переводы. Даже в тех случаях, когда лишние варианты перевода являются точными соответствиями, они вызывают колебания переводчика, создают иллюзию различия между значением предлагаемых эквивалентов и приводят к замешательству переводчика. В особенности сложной становится ситуация при переводе с родного языка на иностранный, когда непонятно, какой из вариантов следует выбрать:

- активность– aktywność, ruchliwość

- активный – aktywny, ruchliwy

- актиния – aktynia, promienica, anemon morski

- акушер – akuszer, polożnik

- акушерский – polożniczy, akuszerski, akuszeryjny

- акцент – akcent, przycisk

- акционер – akcjonariusz, udziałowiec

- акция – akcja, udział

- языкознание – językoznawstwo, lingwistyka (Mirowicz & etc. 2004).

Откуда русский переводчик может знать, какие из вариантов чаще употребляются в польском и поэтому предпочтительней? В ряде случаев отсутствие помет при переводах может вызвать сложности в понимании. В примере акустика– 1. akustyka; 2. akustyka, akustycznośćв этом же словаре не вполне ясна разница между вариантами перевода.

Еще более жесткими должны быть требования к переводным словарям для лиц, изучающих иностранные языки. В русско-польском и польско-русском словаре этого типа KOMPAKTмногие статьи вызывают сомнение. Слово antykwariatпереводится как 1) букинистический магазин (правильный перевод, что подтверждается обратным переводом в русско-польской части: букинистический магазин antykwariat, księgarnia antykwaryczna) и 2) антикварный магазин, хотя второму значению соответствует выражение sklepzantykami. Любопытно, что в русско-польской части есть слово антиквариат, которому дается перевод – antykwariat, sklep z antykami (Chwatow, Timoszyk 2002). Таким образом, кроме избыточности вариантов перевода здесь предлагается и неправильный перевод.

Другой пример в этом же словаре: abiturient ученик, заканчивающий среднюю школу (правильный перевод), но в русско-польской части к русскому слову абитуриентдаются два варианта перевода, оба неправильных – abiturient, maturzysta (выпускник средней школы, сдающий (сдавший) экзамены на аттестат зрелости), хотя значение русского слова абитуриент – тот, кто поступает в высшее или среднее специальное учебное заведение.

Еще один пример aborcja аборт (правильный перевод) и выкидыш (заведомо неправильный перевод). Проверяем по русско-польской части: аборт poronienie (выкидыш – это не аборт, неправильный перевод) и spędzenie płodu (правильно, но где же здесь aborcja?); выкидыш– 1. (видимо ситуация) poronienie, 2. (видимо плод) poroniony (martwy) płód, хотя нужных помет здесь нет. Как мы видим, часть переводов заведомо неверная; по нашему мнению, во многих случаях вариантность перевода приводит к искусственной полисемии и является вредной.

Роль полисемии в развитии познания

Диахронические исследования терминологий позволили обнаружить еще одну разновидность скрытой полисемии – разновременную скрытую полисемию. При этом в ряде случаев первоначальное значение отличалось от современного – анализ истории появления терминов основных эмоций и развития их значений показал, что в половине случаев первоначальное значение было иным. В ряде случаев исходное значение – причина эмоции:

- wonder – нечто, вызывающее удивление,

- fear – опасность, то, что вызывает страх,

- grief – то, что причиняет страдание,

- anger – то, что причиняет боль или раздражение,

- distress – нажим, напряжение (причина страдания),

- fun – трюк, практическая шутка (причина веселья).

Исследования эволюции терминолексики, отражающей эволюцию сознания и культуры человека, позволяют установить наличие исходной многозначности (первобытный полисемантизм (Маклаков 2005, 336), определяемой также как семантический синкретизм, поскольку в ряде случаев отдельные значения переплетаются. В древнерусском языке слово повесть имело следующие значения: 1) известие, сообщение; 2) сказание, рассказ; 3) объяснение; 4) поучение, наставление; 5) описание; 6) слова; 7) разговор, беседа (Камчатнов 2000). Число слов современного языка для выражения отдельных значений, входящих в эти подгруппы, по приблизительным предположениям составляет несколько десятков.

Несколько позднее, в начале 18 века, по данным Л.Л. Кутиной первые математические, физические и географические термины обычно использовались для обозначения ряда объектов:

число – количество, цифра, член

- площадь – площадь, плоскость

- размер – диаметр, диагональ

- круг – круг, шар

- количество – количество и величина

- верх (астрон.) – полюс, зенит

- отнога (геогр.) – приток реки, горный отрог, залив

- устье – морской пролив, устье реки, жерло вулкана

- образ(физ.) – форма, фигура, изображение

- влажность – влага в почве и воздухе, жидкость (Кутина 1970).

По нашему мнению, развитие человеческого познания, в частности декларативных знаний (картины мира), совершается путем снятия исходного синкретизма первоначальных достаточно расплывчатых, широких значений слов, в которых не замечалась разница между, с современной точки зрения, различных представлений. В ходе более глубокого понимания окружающей действительности для отражения более конкретных представлений и понятий появляются новые слова, снижающие исходную скрытую многозначность большинства слов начального периода развития языка.

Рассмотрение процесса развития лексической системы языка (отражающего процесс развития знаний соответствующего народа) с точки зрения постоянного уменьшения скрытой многозначности позволяет по-иному оценить историческую роль полисемии. Отправной точкой исследования развития разновременной скрытой многозначности может послужить оценка характера последовательных изменений значений слов. Такие исследования могут проводиться в рамках традиционно проводимой работы по изучению особенностей формирования терминологий различных предметных областей в разных языках (Гринев 2001, 38-39).

Строго говоря, с тех пор как у человека стали появляться представления об окружающем мире и названия для этих представлений устранение скрытой полисемии ранних слов стало наиболее эффективным средством лучшего понимания мира, в котором мы живем, и нас самих. Снятие исходной неопределенности значений способствует развитию познания, прогрессу науки и эволюции сознания человека. Как бы точными не казались нам значения современных слов, нет гарантии, что в будущем они не будут восприниматься как неточные и двусмысленные. Возможно одной из основных особенностей развития человеческого знания и эволюции человека является вечное стремление к устранению полисемии.

Поскольку процесс познания продолжается, и в каждом последующем периоде развития сознания человека осознается многозначность употребляемых им слов с необходимостью ее устранения при развитии их значений. Поэтому следует предполагать, что и в настоящее время многие слова являются многозначными, хотя мы замечаем это только при анализе их толкования в словарях. Проводимые в последнее время исследования толкований слов в толковых словарях позволили выявить скрытую полисемию, когда толкование слова описывает несколько представлений или дефиниция термина фактически предполагает более одного понятия:

- Автор – лицо, создавшее произведение или принявшее участие в его создании, а также учреждение или организация, от имени которых публикуются материалы.

- Индивидуальный автор – лицо, создавшее произведение самостоятельно или в соавторстве с другими лицами (Библиотечное дело: Терминологический словарь).

- Антефикс – украшение из мрамора или терракоты в виде пальметты или щита с рельефом.

- База – основание, подножие, нижняя часть колонны, столба, пилястры (Архитектура и градостроительство. Энциклопедия).

- Ливень – сильный, но обычно кратковременный дождь конвективного происхождения либошквалистый дождь при прохождении холодного фронта (в циклонах умеренных широт).

- Море – часть океана, более или менее обособленная от него сушей или возвышениями подводного рельефа (Географический энциклопедический словарь. Понятия и термины).

- Комплимент – лестное суждение относительно кого-либо; похвала, сказанная в адрес какого-либо лица; приятный, лестный отзыв.

- Матрица – таблица определенным образом расположенных элементов какой-либо системы в виде прямоугольника из строк и столбцов, включающих ее математические (числа, алгебраические выражения и т.д.) или логические (высказывания) объекты, значение которых вычисляется по принятым в теории матриц правилам (Кондаков 1976).

- Анаграмма – слово или словосочетание, образованное путем перестановки букв, составляющих другое слово как криптографический прием или же как стилистический прием образно-каламбурного сближения и переразложения слов.

- Славянизм – 1. слово или оборот русского языка, имеющие церковнославянское происхождение. 3. Слово или оборот речи, заимствованное неславянским языком из какого-л. славянского языка (Ахманова 1966).

- Славянизмы – слова, фразеологизмы и словообразовательные элементы старославянского или церковнославянского происхождения в русском языке.

- Аффикс – служебная морфема, минимальный строительный элемент языка, присоединяемый к корню слова в процессах морфологической деривации и служащий преобразованию корня в грамматических или словообразовательных целях (Ярцева (гл. ред.) 1990).

- Afiks – cząstka słowotwórcza wyrazu różna od rdzenia, za pomocą której tworzymy nowe wyrazy lub ich formy gramatyczne na wzór wyrazów i form przyjętych powszechnie w języku. (rozróżniamy a. Słowotwórcze i fleksyjne).

- Akronim – wyraz utworzony z pierwszych liter lub pierwszych zgłosek kilku wyrazów będących zwykle jakaś nazwa (Malczewski 1993).

- Afereza – zanik jednego lub kilku fonemów na początku wyrazu.

- Hiatus – bezpośrednie sąsiedztwo dwo samogłosek wewnątrz wyrazu lub na styku dwu wyrazów (Encyklopedia językoznawstwa ogólnego).

- Hiperbola – wyraz, wyrażenie lub zwrot określające jakiś przedmiot, właściwość lub zjawisko z zamierzoną przesadą.

- Tekst– spójny (koherentny) zbiór następujących po sobie zdań albo jakikolwiek kommunikat (przekaz, niekonecznie słowny) dający się ograniczyć od innych komunikatów (przekazów). (Encyklopediajęzykapolskiego).

О скрытой многозначности термина или слова сигнализируют используемые в дефинициях и толкованиях союзы или, либо, lub, albo, а также запятые или точки с запятой при перечислении обозначаемых им понятий.

Возможная классификация полисемии

В результате развития исследований полисемии в ряде современных наук число известных нам видов полисемии заметно увеличилось и может быть сведено в следующую классификацию.

Прежде всего выделяются группы явной (эксплицитной, открытой) полисемии, к которой можно отнести по способу образования традиционные метафорическую и метонимическую полисемию, по конфигурации развития – известные с конца 19 века радиальную и цепочечную полисемию (возможен и смешанный тип), по характеру образования производных значений – регулярную и нерегулярную полисемию, по числу исходных значений – моноцентрическую и полицентрическую полисемию, по отношениям значений – энантиосемию и гипонимическую полисемию. К скрытой (имплицитной, неявной) полисемии можно отнести межъязыковую полисемию, и как ее разновидности – истинную полисемию, искусственную полисемию и ложно-ориентирующую полисемию; разновременную полисемию и, как ее разновидность, исходный семантический синкретизм, а также функциональную полисемию (консубстанциональность), находящуюся на грани полисемии и омонимии. Это можно представить в виде следующей таблицы:

Полисемия

явная полисемия

   скрытая полисемия

метафорическая полисемия

   функциональная полисемия

метонимическая полисемия

   разноязычная полисемия

регулярная полисемия

   истинная полисемия

радиальная полисемия

   искусственная полисемия

цепочечная полисемия

   ложно-ориентирующая полисемия

моноцентрическая полисемия

   разновременная полисемия

полицентрическая полисемия

   семантический синкретизм

расширяющаяся полисемия


сужающаяся полисемия


энантиосемия полисемия


гипонимическая полисемия

Подводя итоги, мы можем констатировать, что, несмотря на общеизвестность явления полисемии, многое о ее характере нам не вполне ясно. Уже в настоящее время очевидно, что это явление может изучаться в нескольких аспектах и, по-крайней мере, несколько направлений исследований можно считать перспективными. За последние несколько десятилетий было выделено несколько ранее неизвестных видов полисемии и начато их изучение. В терминоведении явление полисемии принимает характер отличный от положения в общеупотребительной лексике. В исследованиях развития познания и культуры, ментальности человека особое внимание должно быть уделено анализу развития разновременной полисемии.


Алефиренко, Н.Ф. (2007), Теория языка. Вводный курс, 2-е изд., игспр. и доп., Академия, Москва.
Апресян,Ю.Д. (1971), "Орегулярной многозначности", Известия АН СССР. Отделение литературы и языка, XXX/6, сс. 509-523.
Апресян, Ю.Д. (1995), Избранные труды, Издательская фирма "ВОСТОЧНАЯ ЛИТЕРАТУРА" РАН, I. Лексическая семантика (синонимические средства языка).
Ахманова, О.С. (1966), Словарь лингвистических терминов, Советская Энциклопедия, Москва.
Вендина, Т.И. (2002), Введение а языкознание, Высшая школа, Москва.
Ганеев, Б.Т. (2001), Язык, 2-е изд., переработ., доп., Изд-во БГПУ, Уфа.
Головин, Б.Н. (2005), Введение в языкознание, изд. 5-е, стереотип., Едиториал УРСС, Москва.
Гринев-Гриневич, С.В. (2008), Терминоведение, Издательский центр "Академия", Москва.
Гринев-Гриневич, С.В. & Сорокина, Э.А. (2014), "К вопросу о полисемии в языке и мышлении", в Сборник материалов международной научной конференции "Формирование культурной и языковой компетентности в процессе изучения иностранного языка. Интернет и изучение иностранного языка" (26 сентября 2014 г., Москва, МГОУ), сс. 258-264.
Гринев, С.В. (1993), Введение в терминоведение, Московский Лицей, Москва.
Гринев, С.В. (2001), "Разновременная скрытая многозначность", Научно-техническая терминология, 2, сс. 37-39.
Елисеева, В.В. (2003), Лексикология английского языка, СПбГУ, СПб.
Ефремова, Т.Ф. (2000), Новый словарь русского языка. Толково-словообразовательный, Русский язык, Москва.
Караулов, Ю.Н. (гл. ред.) (1997), Русский язык: энциклопедия, 2-е изд., перераб. и доп., Большая российская энциклопедия, Дрофа, Москва.
Кондаков, Н.И. (1976), Логический словарь-справочник, Москва.
Корякин, В.П., Ляпина, Н.Н. & Пудовкина, С.Ф. (1977), Терминологический русско-английский словарь для строительных вузов, Москва.
Крысин, Л.П.(2008), Толковый словарь иноязычных слов, Эксмо, Москва.
Кутина, Л.Л. (1970), "Языковые процессы, возникающие при становлении научных терминологических систем", Лингвистические проблемы научно-технической терминологии, Москва, сс. 82-94.
Лейчик, В.М. (1991), "Семантическая омонимия и многозначность в сфере терминов", Лексика и лексикография, Москва, сс. 115-121.
Маклаков, А.Г. (2005), Общая психология, Питер, СПб.
Маслов, Ю.С. (1987), Введение в языкознание, 2-е изд., перераб. и доп., Высшая школа, Москва.
Ожегов, С.И. (2008-2017), Толковый словарь Ожегова онлайн, режим доступа: https://slovarozhegova.ru.
Полисемия, режим доступа:ru.wikipedia.org/wiki/полисемия.
Реформатский, А.А. (1996), Введение в языковедение, Аспект пресс, Москва.
Степанов, Ю.С. (1975), Основы общего языкознания, изд. 2-е, Просвещение, Москва.
Фомина, М.И. (1978), Современный русский язык. Лексикология, Высш. школа, Москва.
Ярцева, В.Н. (гл. ред.) (1990), Лингвистический энциклопедический словарь, Советская энциклопедия, Москва.
Buttler, D. (1987), Jezykimy. 2. Podrecznik do jezyka polskiego dla klasy II szkol średnich, Warszawa.
Grinev, S.V. (1993), "Terminology Research in the Former USSR", Selected Readings in Russian Terminology Research, Wien, pp. 2-12.
Grinev, S.V. (1994), "Theoretical Foundations of Russian Terminology Work: Peculiarities and Perspectives", Applications and Implications. Current LSP Research, 1, pp. 49-56.
Grinev, S.V. (1999), "On the Principles of Improving Translating Terminological Dictionaries", Słupskie Prace Humanistyczne, 18a, Słupsk, ss.95-105.
Griniewicz(Grinev), S. (2007), "Eliminating indeterminacy: Towards linguistic aspects of anthropogenesis", in Bassey, A. (ed.) Indeterminacy in Terminology and LSP, John Benjamins, pp. 37-48.
Griniewicz, S. (2010), "On terminological problems of translation",Edukacja dla Przyszłości,Białystok, VII, ss.79-84.
Koskela, A. & Murphy, M.L. (2006), "Polysemy and Homonymy", Encyclopedia of Language and Linguistics, 2 ed., Elsevier Ltd.
Lachur, Cz. (2004), Zarys jezykoznawstwa ogolnego, Opole.
Lyons, J. (1976), Wstep do językoznawstwa, PWN, Warszawa.
Malczewski, J. (1993), Szkolny słownik nauki o języku, BGW, Warszawa.
McArthur, T. (1992), The Oxford Companion to the English Language, Oxford University Press, Oxford.
Miodunka, W. (1989), Podstawy leksykologii i leksykografii, PWN, Warszawa.
Mirowicz, A., Dulewiczowa, I., Grek-Pabisowa, I. & Maryniakowa, I. (2004),Welki słownik rosyjsko-polski, Wydawnictwo Wiedza Powszechna, Warszawa, 1-2.
Polanski, K. (red.) (1999), Encyklopedia jezykoznawstwa ogolnego, wyd. 2, Zakład Narodowy im. Ossolińskich,Wroclaw.
Sobol, E. (red.) (2002), Nowy słownik języka polskiego PWN, Wydawnictwo Naukowe PWN, Warszawa.
Traugott,E.C.(2006),"Semantic Change: Bleaching, Strengthening, Narrowing, Extension",Encyclopedia of Language and Linguistics, Elsevier Ltd., pp. 124-131.
Urbanczyk, S. (red.) (1994), Encyklopedia jezyka polskiego, wyd. 2, Zakład Narodowy im. Ossolińskich,Wroclaw.
Weinsberg, A. (1983), Jezykoznawstwo ogolne, PWN, Warszawa.


***

Моделі cемантизації багатозначних термінів у слов’янській лінгвістичній термінографії

(на прикладі концептуального моделювання лінгвографічних значень терміна термінологія в українській, російській, польській та білоруській мовах)

Вікторія Іващенко (Київ, Україна)


Загальна проблема категорії багатозначності в теорії і практиці слов’янської термінографії була й залишається доволі актуальною, особливо з огляду на розкриття її природи в різних дослідницьких напрямах, зокрема: власне лінгвістичному, психолінгвістичному, системологічному, логіко-філософському, логіко-лінгвістичному, структурно-математичному / математично-лінгвістичному, семіотичному тощо. Затребуваними сьогодні є когнітивно-психологічні, психосемантичні, лінгвоконцептологічні, логіко- й лінгво-філософські аспекти вивчення природи цієї категорії в термінології та її відбиття в термінографічних працях.

У лінгвофілософському аспектістатус категорії багатозначності можна визначити по-різному:

1) як одну з мовних (семантичних) універсалій, що є загальною властивістю мов реалізувати семантику тієї чи іншої одиниці в різних її виявах;

2) як наукову універсалію = мовознавчий концепт, фундаментальне / базове поняття лінгвістики, що корелює з поняттями "семантика", "[лексичне]  значення", "лексико-семантичний варіант", "семантема", "бісемія"/ "двозначність", "моносемія"/ "однозначність", "полісемія", "енантіосемія", "еврисемія", "діасемія",  "амбісемія" та ін.;

3) як універсальний термін лінгвістики, що в різних дослідницьких напрямах у змістовому сенсі корелює з термінами багатозначність =  полісеміябагатозначність (властивість) vsполісемія (явище), багатозначність = семантична деривація = семантична модуляція= лексико-семантична      варіантність та ін.;

4) як лексикографічну універсалію, один із найважливіших параметрів лексикографування.

Об’єктом нашого зацікавлення є категорія багатозначності як один із найважливіших параметрів лексикографування, що об’єктивує авторську настанову. Екстраполяція філософського розуміння об’єктивації на власне поняття об’єктивації[1] категорії багатозначності в лексикографії дає підстави визначити її як перетворення здатності лексикографів cуб’єктивно (залежно від власного досвіду) виявляти різні ознаки того самого об’єкта пізнання у властивість поняття про цей об’єкт мати різну кількість семантичних ознак, тобто семантично варіювати на основі різних операцій логічного виводу, що спричиняє різну кількість значень слова, зафіксованих у словниках. Таке трактування об’єктивації категорії багатозначності в лексикографії засвідчує тісну взаємодію логіко- та лінгвофілосовського аспектів її вивчення.

У лінгвістиці"будь-який спосіб розкриття значення слова в словнику" (Табанакова 1999, 61), словникове тлумачення називають семантизацією. Відповідно апріорі йдеться про лексикографічну семантизацію[2], а з огляду на термінографічний аспект проблеми – про термінографічну семантизацію як "процес і/або результат експлікації семантики термінологічних одиниць за допомогою вербальних і невербальних засобів" (Комарова 1991, 3). Залежно від галузі знання сьогодні говорять про науково-технічну, медичну, лінгвістичну термінографіютощо. Вивчення проблематики термінографічної семантизації на матеріалі лінгвістичних словників дає підстави відповідно говорити й про лінгвографічну[3] семантизацію як процес і/або результат експлікації семантики лінгвістичних термінів за допомогою вербальних і невербальних засобів. Саме окремі аспекти лінгвографічної семантизації пропонуємо до уваги в цій розвідці.

Розрізняють чимало способів семантизації термінів, зокрема в науково-навчальних текстах, що корелюють із певними її типами, з-поміж яких, наприклад, такі: 1) аналітичний (описово-логічний) – родо-видова дефініція (операційне, через перерахування, партитивне визначення), квазіродо-видова дефінція, описова (власне описовий, класично описовий, приховане порівняння); 2) релятивний – релятивно-парадигматичний (синонімічний, антонімічний, заперечний), дериваційний (відсильно-логічний, словотвірно-модельний); 3) контекстуальне визначення (опис, роздум, класифікація); 4) синтаксичне визначення (вставний зворот із прикладом / екземплярне визначення, конкретизація, виділення, синтаксична конструкція зі сполучником "або", дієприкметниковий зворот, підрядна частина складного речення, відсилання); 5) екземпліфікація (малюнок, графік, схема, схема-класифікація, таблиця, формула, фотографія) (Иванова 2007, 18).

Мовознавці використовують також термін модель семантизаціїна позначення "основногоінформаційного складника тлумачення" (Ряполова, 1997, 7-8). На думку М.О. Ряполової, "цей мінімальний інформаційний комплекс з погляду структури може бути простим або складним реченням, атрибутивним словосполученням або предметним ім’ям у широкому розумінні цього слова"(Ряпалова, 1997, 8). Дослідниця обґрунтовує, наприклад, такі моделі семантизації, або тлумачення: 1) для іменників – монолексемні (власне монолексемні, з ототожнювальною формулою, відсильні); конвербальні (напр., синонімічні ряди, перерахування, перекладні, градаційні); бінарні (складаються з двох лексичних одиниць); родо-видові; 2) для прикметників – через субстантивно-атрибутивні сполучення; через пикметники (монолексемні, група прикметників, прикметник із залежним словом); через прислівники (монолексемні, група прислівників, прислівники із залежним словом); 3) для дієслів – з опорним іменником; з опорним дієсловом; описові (Ряполова 1997).

Послуговування терміном модельсемантизаціїдещо змінює аспект дослідження, переорієнтовуючи його звивчення процесу кодування знання з боку автора словника на процес декодування, а отже, розуміння, осмислення (концептуалізації) з боку користувача словника або дослідника в напрямі: "лексикографічна семантизація термінів // термінографічна / лінгвографічна семантизація" – "модель лексикографічної семантизації термінів // модель термінографічної / лінгвографічної семантизації" – "розуміння лексикографованого значення терміна // термінографованого значення в лінгвістичному словнику/лінгвографованого значення".

Саме томумодель семантизаціївизначаємо як інформаційно стислу формалізовану структуру об’єктивації знань у лексикографічних [4]/ термінографічних / лінгвографічних, психологічно реальних (або психолінгвістичних)[5], контекстуальних / контекстуально-лексикографічних / комунікативних[6], індивідуальних / авторських та ймовірнісно-прогностичних значеннях мовних одиниць (про цей тип значень ітиметься в наших наступних розвідках). У нашому аспекті – моделі лексикографічної семантизації лінгвістичних термінів,абомоделі термінографічної /лінгвографічної семантизації, як інформаційно стислі формалізовані структури об’єктивації знань автора того чи іншого словника відповідно в лексикографічних значеннях лінгвістичних термінів, або термінографічних / лінгвографічних значеннях. Точніше віднаходження моделей лінгвографічної семантизаціїяк декодування, експлікація лінгвістичного знання через з’ясування того мінімуму ознак в лінгвографічних значеннях, які в нього заклав автор словника.

Різні рівні опису-моделювання значень лексичних одиниць як елементів мовної свідомості з боку авторів термінографічних праць вимагають і різних підходів до виявлення моделей семантизації з боку користувачів і відповідно застосування для цього різних методик, що не було об’єктом спеціального вивчення в славістичному мовознавстві.

У пропонованій розвідці зосередимо увагу на розкритті особливостей лише концептуального моделювання лінгвографічних значень[7], тобто на віднаходженні концептуальних моделей лінгвографічної семантизації з метою ймовірнісного прогнозування оптимально-репрезентативної фіксації та порядку подання значень лінгвістичних термінів у багатомовних словниках, а також з’ясування статусу лексикографованих значень (чи всі вони є системними, як на цьому наголошує більшість дослідників).

Концептуальне моделювання лінгвографічної семантизаціїпередбачаєвиявлення у лексикографованих значеннях того самого лінгвістичного терміна всіх можливих його концептуальних ознак, що формують знання про предмет концептуалізації, та сукупності метамовних інтерпретацій відповідного поняття. Звичайно, в повному обсязі віднайти такі значення терміна в різних слов’янських мовах важко, тому йдеться про репрезентативну сукупність інтерпретацій, затребувану в певному професійному (зокрема мовознавчому) узусі.

В аспекті об’єктивації категорії багатозначності саме в термінографії / лінгвографії таке моделювання термінологічних значень передбачає оперування поняттями "лексична" – "концептуальна багатозначність терміна" та "концептуальна неоднорідність значення" (Куликова & Салміна 2002) / "амбісемія" як "властивість терміна функціонувати в мові з різним обсягом семантики" (Татаринов 1996, 14), що відбиває прагнення науковця досягти точної дефініції терміна, повноти опису поняття (Фомина 2006, 55) у зіставлюваних мовах[8].

Концептуальне моделювання лексикографічної / термінографічної семантизації допомагає увиразнити суб’єктивну здатність авторів словників по-різному не лише виявляти, а й інтерпретувати ті самі факти. На цей феномен саме лексикографованих значень звертає також увагу І. Стернін, який зазначає, що множинність інтерпретацій може бути пов’язана: з певними теоретичними настановами й метамовними навичками використанням різних термінів; з неоднаковою здатністю до вербального позначення того самого пізнаваного об’єкта; з різним ступенем знань про нього; з когнітивною базою лексикографа загалом, з його активним словниковим запасом і досвідом метамовного опису об’єктів взагалі; з адресатом опису; зі ступенем стандартизації використовуваної метамови опису та з його метою тощо (Стернин & Рудакова 2011,9-10). У зв’язку з цим дослідник формулює принцип множинності (неодиничності) метамовного опису ментальних сутностей (понять), за яким укладачі словників можуть їх описувати за допомогою природної метамови по-різному (там само, 7-8).

Зазначений принцип діє й для формулювання термінографічних / лінгвографічних значень. Іншими словами, суб’єктивізм термінографа (так само, як і лексикографа) може породжувати не лише різний метамовний опис того самого наукового / лінгвістичного поняття, а й власне різні наукові / лінгвістичні поняття, що відповідно корелюють із різними термінографічними / лінгвографічними значеннями. Адже словник – це не лише закріплене системою мови або узусом певної професійної спільноти упорядковане зібрання слів чи термінів, а й особливий різновид фахового тексту, що репрезентує мовомислення його автора.

Саме тому з огляду на розмежування в мовознавчих працях лексичної (системної) та концептуальної (авторської) багатозначностітерміна[9] (дихотомія (1) "полісемія терміна [у словнику] – концептуальна / авторська багатозначність терміна"[у науковому тексті]) відповідно розрізняємолексичну (системну)та концептуальну (узуальну) багатозначністьтерміна, що її відбито в галузевому (у нашому дослідженні лінгвістичному) словнику (дихотомія (2) "полісемія терміна – концептуальна / узуальна багатозначність терміна"[у словнику]) як вияв об’єктивації категорії багатозначності в термінографії / лінгвографії.

Лексична багатозначність (полісемія) терміна в обох дихотоміях – цемножинність його системних (лексикографічних ітермінографічнихзначень, зафіксованих і в загальномовних, і в галузевих словниках тлумачного типу, що певною мірою корелюють із лексичною й термінологічною нормами літературної мови як системи.

Концептуальна багатозначність терміна:

- у дихотомії (1) – це множинність значень того самого терміна, яку можна виявитив наукових текстах (контекстуально) за авторства різних дослідників як розробників  різних наукових концепцій, теорій тощо;

- у дихотомії (2) – це множинність значень того самого терміна, яку можна виявитив різних галузевих словниках (термінографічно) тієї самої сфери знання, проте за  авторства різних укладачів як представників різних наукових напрямів та шкіл. Така множинність корелює з "узуальною (метадіалектною) багатозначністю", властивою  саме термінові (Куликова & Салмина 2002, 33-34).

Маркером концептуальної багатозначності терміна є невизначеність професійної спільноти щодо трактування того чи іншого наукового поняття, що, власне, й спричиняєваріювання його метамови опису, яке базується на варіюванні концептуальних ознак.

Дещо конкретизуючи запропоноване Н.А. Ляшуквикористання термінів лексична багатозначність (полісемія) і концептуальна багатозначність терміна з опертям на диференціацію термінів лексична таконцептуальна неоднорідність значення на позначення "різного семного складу того самого значення [лінгвістичного] терміна"(Ляшук 20142, 5), відповідно визначаємо:

лексичну неоднорідність значення терміна як варіювання метамови опису поняття, що стосується його диференційних ознак у мовносистемних значеннях терміна;

концептуальну неоднорідністьзначення терміна як варіювання метамови опису поняття, що стосується його диференційних ознак у закріплених професійним узусом  значеннях терміна.

Спробуємона одному з прикладів показати особливості концептуального моделювання лексикографічної семантизації терміна, що передбачає:

1) виявлення всіх (або якомога більше) значень терміна, зафіксованих у різній метамовній інтерпретації в словниках тієї галузі знання, яку він представляє;

2) концептуальне моделювання значень лексикографованого терміна: виведення за гранично мінімальним набором ознак конструкта як базового (за різного ступеня  абстрагування) інформаційного складника кількох значень у форматі стислої пропозиції; власне моделювання – виведення за опорними концептуальними ознаками на  основі конструкта моделі конкретного значення як репрезентативно мінімального інформаційного складника;

3) з’ясування статусу кожного зі значень: а) системне (лексичне / термінологічне) як вияв явища полісемії; б) концептуальне як вияв узуальної (метадіалектної)  багатозначності, що частково корелює з авторською багатозначністю; в) лексично неоднорідне; г) концептуально неоднорідне;

4) вибудовування логічно й концептуально вмотивованої послідовності подання різних значень того самого терміна з відповідною нумерацією для  розроблення концептуальної моделі словникової статті.

Покажемо специфіку концептуального моделювання лінгвографічної семантизації терміна укр. ТЕРМІНОЛОГІЯ – рос. ТЕРМИНОЛОГИЯ – пол. TERMINOLOGIA – блр. ТЭРМІНАЛОГІЯ.

1. Пор. його значення цього терміна в українських, російських, польських та білоруських лінгвістичних словниках:

- укр. ТЕРМІНОЛОГІЯ (лат. termіnus – межа, рубіж + грецьк. logos слово, поняття, вчення) – 1) сукупність термінів, що позначають поняття конкретної наукової чи  виробничої галузі. (…); у сучасному термінознавствіактивно постаєопозиція "термінологія / терміносистема" за ознакою завершеного упорядкування (упорядкована  термінологія – це терміносистема) (…); 2) те саме, що термінознавство (наука, що займається вивченням термінів); 3) сукупність термінів у мові загалом (…) (Загнітко  2012, 35);

- укр. ТЕРМІНОЛОГІЯ (лат. termіnus – межа і грецьк. lógos слово, учення) – 1) система слів і сполук, що позначають коло понять спеціальної сфери спілкування в  науці, виробництві, техніці, мистецтві тощо. Т. інколи протиставляють терміносистемі як сукупність термінів, що склалася стихійно, протиставлена свідомо  сконструйованій сукупності термінів, яка відображає структуру відповідної теорії певної спеціальної сфери (…); 2) розділ лексикології, що вивчає терміносистеми мови,  принципи їхньої організації, механізми творення термінів, вимоги до них, а також розв’язує прикладні завдання упорядкування й кодифікації терміносистем і їхніх  відповідників у різних мовах. Синонімом Т. є термінознавство (Селіванова 2010, 738-739);

- укр. ТЕРМІНОЛОГІЯ – 1) система термінів певної галузі науки, техніки, мистецтва, життя або сукупність усіх термінів певної мови; 2) розділ лексикології, що  досліджує терміни різних галузей знань. Інша назва – термінознавство (Скопненко & Цимбалюк 2007, 410);

- укр. ТЕРМІНОЛОГІЯ (від. лат. terminus – межа, кордон і logos  вчення) – 1) система термінів певної галузі науки, виробництва, мистецтва, політики тощо; 2) розділ  лексикології, який вивчає терміни (Єрмоленко, Бибик & Тодор 2001,183);

- рос. ТЕРМИНОЛОГИЯ –1) совокупность терминов определенной отрасли знания; то же, что терминологическая система, или терминосистема (…); 2) раздел  языкознания (лексикологии) или научная дисциплина, изучающая термины, терминосистемы (…) (Тихонов & Хашимов (ред.) 2008, 481-482);

- рос.ТЕРМИНОЛОГИЯ (от термин и греч. logos – слово, учение) – 1) то же, что терминоведение; 2) совокупность терминов (терминосистема) какой-либо специальной  области знания или профессиональной деятельности (…), а также термины в лексической системе какого-либо языка (…) (Лемов2007, 322);

- пол. TERMINOLOGIA– 1) zbiórterminów; 2) dyscyplina (Rudnik-Karwatowa& Karpińska2006);

- блр. ТЭРМІНАЛОГІЯ– 1) cістэма тэрмінаў (…); ўся сукупнасць тэрмінаў (…) мовы (…); 2) раздел лексікалогіі (...) (Сцяцко, Гуліцкі & Антанюк 1990, 154).

Усі значення пронизуєконструкт (1)

- (1) укр. "термінологія – сукупність термінів + галузь" (окреме значення та в структурі значення);

- (1) рос. "терминология– совокупность терминов + область (отрасль)" (окреме значення та в структурі значення);

- (1) блр. "тэрміналогія – сукупнасць тэрмінаў + [галіна]" (окреме значення та в структурі значення).

Він корелює з базовим конструктом (0)

- (0) пол. "terminologia – zbiórterminów".

Пор. також лінгвографічні значення терміна рос. ТЕРМИНОЛОГИЯ, укр. ТЕРМІНОЛОГІЯ і блр. ТЭРМІНАЛОГІЯ, зафіксованого у словниках як моносемічного:

- рос. ТЕРМИНОЛОГИЯ – совокупность терминов какой-либо области науки, техники, производства, искусства, религии, экономики, права и др. (…)  (Стариченок 2008, 645);

- рос. ТЕРМИНОЛОГИЯ – совокупность терминов данной области знания, производства, деятельности (…) (Розенталь & Теленкова 1985, 357);

- блр.ТЭРМІНАЛОГІЯ–сукупнасць тэрмінаў(…) [галіна] (…) (Юрэвіч 1962, 183);

- укр. ТЕРМІНОЛОГІЯ – сукупність термінів, що вживаються в будь-якій галузі науки, техніки й мистецтва, а також сукупність усіх термінів, наявних у тій чи іншій  мові (Кротевич &Родзевич 1957, 196).

Отже, є підстави вважати ці конструкти репрезентантами основного (системного), а тому першого значення аналізованого терміна.

2. Пор. фіксацію першого й третього значень укр. ТЕРМІНОЛОГІЯ –

- укр. ТЕРМІНОЛОГІЯ (…) – 1) сукупність термінів, що позначають поняття конкретної наукової чи виробничої галузі (…); 3) сукупність термінів у мові загалом (…)  (Загнітко 2012, 35).

Ці значення корелюють за лексико-семантичним відношенням частини й цілого на основі архіознаки 'сукупність термінів'та сигналізують про лексичну багатозначність терміна, або термінологічну полісемію, що її автор словника об’єктивував у форматі двох самостійних значень, розведених за ознаками 'конкретна галузь'і 'мова загалом'за процедурою спеціалізації неоднорідності значення, яке за різної інтерпретації віднаходимо в деяких словниках.

3. Пор. (1) "сукупність термінів, що позначають поняття конкретної наукової чи виробничої галузі" і (2) "сукупність термінів у мові загалом" у (Загнітко2012, 35) з корелятами неодноріднихлінгвографічних значень, засвідченими в інших словниках. Неоднорідність пропонованих до зіставлення значень має різний статус, а тому серед них розрізняємо:

1. Лексично неоднорідне (амбісемічне) значення –

- укр.ТЕРМІНОЛОГІЯ – сукупність термінів, що вживаються в будь-якій галузі науки, техніки й мистецтва, а також сукупність усіх термінів, наявних у тій чи іншій мові  (Кротевич & Родзевич 1957, 196).

Його сформульовано за моделлю (1.1) 

(1.1) укр."термінологія сукупність термінів + галузь + мова".

Пор. із власне лексично однорідним значенням терміна –

- пол. TERMINOLOGIA– 1) zbiórterminów (Rudnik-Karwatowa & Karpińska2006).

Його сформульовано за конструктом (0)

(0) пол. "terminologiazbiórterminów" (окреме значення та в структурі значення).

2. Концептуально та лексично неоднорідні значення –

- укр. ТЕРМІНОЛОГІЯ – система термінівякоїсь галузі науки, техніки, мистецтва, суспільно-політичного життя або сукупність усіх термінів даної мови (Ганич &Олійник  1985, 309);

- укр. ТЕРМІНОЛОГІЯ – 1) система термінів певної галузі науки, техніки, мистецтва, життя або сукупність термінів певної мови (Скопненко & Цимбалюк 2007, 410);

- рос.ТЕРМИНОЛОГИЯ (…) – 2) совокупность терминов (терминосистема) какой-либо специальной области знания или профессиональной деятельности (…), а также    термины в лексической системе какого-либо языка (…) (Лемов2007, 322);

- блр. ТЭРМІНАЛОГІЯ1) cістэма тэрмінаў [галіна]; ўся сукупнасць тэрмінаў (…) мовы (…) (Сцяцко, Гуліцкі & Антанюк 1990, 154).

Їх сформульовано за моделлю (1.2), яка розкриваєприховану лексичну багатозначність (полісемію) на тлі міжмовного паралелізму[10]

(1.2) укр."термінологія– система + сукупність термінів + галузь + мова";

(1.2) рос."терминологиясовокупность терминов + терминосистема +область (отрасль) + лексическая система + язык";

(1.2) блр."тэрміналогія–cістэма + сукупнасць тэрмінаў + [галіна]+ мова".

3. Концептуально неоднорідне значення –

- рос. ТЕРМИНОЛОГИЯ – 1) совокупность терминов определенной отрасли знания; то же, что терминологическая система, или терминосистема (…) (Тихонов &  Хашимов (ред.) 2008, 481-482).

Його сформульовано за моделлю (1.3), що розкриває приховану концептуальну багатозначність терміна, –

- (1.3) рос."терминология – совокупность терминов область (отрасль) + терминосистема".

4. Пор. семантизацію першого (в деяких словниках другого або взагалі єдиного) лінгвографічного значення укр. ТЕРМІНОЛОГІЯ, рос. ТЕРМИНОЛОГИЯ, пол.  TERMINOLOGIA і блр. ТЭРМІНАЛОГІЯ –

- укр. ТЕРМІНОЛОГІЯ (…) – 1) сукупність термінів, що позначають поняття конкретної наукової чи виробничої галузі (…); у сучасному термінознавстві активно постає  опозиція «термінологія / терміносистема» за ознакою завершеного упорядкування (упорядкована термінологія – це терміносистема) (…) (Загнітко 2012, 35);

- укр. ТЕРМІНОЛОГІЯ (…) – 1) система слів і сполук, що позначають коло понять спеціальної сфери спілкування в науці, виробництві, техніці, мистецтві тощо. Т. інколи  протиставляють терміносистемі як сукупність термінів, що склалася стихійно, протиставлена свідомо сконструйованій сукупності термінів, яка відображає структуру  відповідної теорії певної спеціальної сфери (…) (Селіванова 2010, 738-739);

- укр. ТЕРМІНОЛОГІЯ – 1) система термінів певної галузі науки, техніки, мистецтва, життя або сукупність термінів певної мови (Скопненко & Цимбалюк 2007, 410);

- пол. TERMINOLOGIA1) zbiórterminów (Rudnik-Karwatowa & Karpińska 2006);

- рос.ТЕРМИНОЛОГИЯ – 1) совокупность терминов определенной отрасли знания; то же, что терминологическая система, или терминосистема (Тихонов & Хашимов  (ред.) 2008, 481-482);

- рос.ТЕРМИНОЛОГИЯ (…) – 2)совокупность терминов (терминосистема) какой-либо специальной области знания или профессиональной деятельности (…), а также  термины в лексической системе какого-либо языка (…) (Лемов2007, 322);

- блр.ТЭРМІНАЛОГІЯ1) cістэма тэрмінаў (…); ўся сукупнасць тэрмінаў (…) мовы (Сцяцко, Гуліцкі & Антанюк 1990, 154).

Це значення автори різних словників формулюють у різний спосіб, що засвідчує певні концептуальні розбіжності в їхніх поглядах щодо виявлення ключової ознаки (архіознаки) метаопису того самого поняття ('сукупність термінів / совокупность терминов / zbiórterminów/ сукупнасць тэрмінаў'чи 'система термінів / терминосистема / cістэма тэрмінаў'). Саме вони на рівні семантизації терміна спричиняють фіксацію значення в лінгвістичному словнику, в одних випадках, як власне лексично багатозначного (полісемічного), в інших – як концептуально та лексично неоднорідного, ще в інших – якконцептуально неоднорідного та концептуально багатозначного. Пор., напр.:

1. Міжмовну лексичну багатозначність терміна–

- пол. TERMINOLOGIA 1) zbiórterminów (Rudnik-Karwatowa & Karpińska 2006);

- укр. ТЕРМІНОЛОГІЯ (…) – 3) сукупність термініву мові загалом (…) (Загнітко 2012, 35);

- блр. ТЭРМІНАЛОГІЯ 1) cістэма тэрмінаў [галіна]; ўся сукупнасць тэрмінаў (…) мовы(…) (Сцяцко, Гуліцкі & Антанюк 1990, 154).

Її об’єктивує розрізнення значень за базовими конструктами (0) і (2), спричинене семантичною аналогією як виявом явища полісемічного паралелізму[11]

- (0) пол. "terminologia – zbiórterminów";

- (2) укр. "термінологія – сукупність термінів + мова" (окреме значення);

- (2) блр. "тэрміналогія ўся сукупнасць тэрмінаў + мовa" (у структурі значення).

2. Концептуально та лексично неоднорідні значення, сконструйовані за моделлю (1.2) (див. вище).

3. Концептуально неоднорідне значення, сконструйоване за моделлю (1.3) (див. вище).

4. Міжмовну концептуальну багатозначність терміна –

- пол. TERMINOLOGIA 1) zbiór terminów( Rudnik-Karwatowa & Karpińska2006);

- укр. ТЕРМІНОЛОГІЯ – 1) система термінів певної галузінауки, виробництва, мистецтва, політики тощо (Єрмоленко, Бибик & Тодор 2001,183);

- блр. ТЭРМІНАЛОГІЯ1) cістэма тэрмінаў [галіна]; ўся сукупнасць тэрмінаў (…) мовы (…) (Сцяцко, Гуліцкі & Антанюк 1990, 154);

Її об’єктивує розрізнення значень за базовими конструктами (0) і (3):

- (0) пол. "terminologia – zbiór terminów";

- (3) укр. "термінологія – система термінів + галузь" (окреме значення);

- (3) блр. "тэрміналогія  cістэма тэрмінаў + [галіна]" (у структурі значення).

У метаописі першого (в деяких словниках другого або взагалі єдиного) лінгвографічногозначення укр. ТЕРМІНОЛОГІЯ, рос. ТЕРМИНОЛОГИЯ і блр. ТЭРМІНАЛОГІЯнатрапляємо також на використання кількох конструктів –

- (1) укр. "термінологія – сукупність термінів + галузь";

- (1) рос. "терминология– совокупность терминов + область (отрасль)";

- (1) блр. "тэрміналогія – сукупнасць тэрмінаў + [галіна]";

- (2) укр. "термінологія – сукупність термінів + мова";

- (2) блр. "тэрміналогія  ўся сукупнасць тэрмінаў + мовa";

- (3) укр. "термінологія – система термінів + галузь";

- (3) блр. "тэрміналогія  cістэма тэрмінаў + [галіна]".

Пор., напр.:

- укр. ТЕРМІНОЛОГІЯ – 1) система термінів певної галузі науки, техніки, мистецтва, життя або сукупність термінів певної мови (Скопненко & Цимбалюк 2007, 410);

- рос. ТЕРМИНОЛОГИЯ (…) – 2) совокупность терминов (терминосистема) какой-либо специальной области знания или профессиональной деятельности (…), а также  термины в лексической системе какого-либо языка (…) (Лемов2007, 322);

- блр.ТЭРМІНАЛОГІЯ 1) cістэма тэрмінаў [галіна]; ўся сукупнасць тэрмінаў (…) мовы (…) (Сцяцко, Гуліцкі & Антанюк 1990, 154);

- укр. ТЕРМІНОЛОГІЯ – система термінівякоїсь галузі науки, техніки, мистецтва, суспільно-політичного життя або сукупністьусіхтермінівданої мови (Ганич & Олійник  1985, 309).

Їх сформульовано за комбінованою моделлю (1.4), які розкриваютьприховану лексичну та водночас концептуальну багатозначність –

(1.4 ) укр. "термінологія система + сукупність термінів + галузь + мова";

(1.4) рос."терминология совокупность терминов + терминосистема+область(отрасль) + лексическая система + язык";

(1.4) блр."тэрміналогія – cістэма + сукупнасць тэрмінаў + [галіна] + мова".

Такі лінгвографічні значення, з одного боку, певною мірою нівелюють межі між поняттями сукупності й системи та власне ототожнюють їх, а з другого – протиставляють за дихотомією ''сукупність термінів + стихійно склалася <–> сукупність термінів+ свідомо сконструйована'', або ''термінологія <–> упорядкована термінологія / терміносистема''. Пор., напр.:

- укр. ТЕРМІНОЛОГІЯ (…) – 1) сукупність термінів, що позначають поняття конкретної наукової чи виробничої галузі (…); у сучасному термінознавстві активно постає  опозиція «термінологія / терміносистема» за ознакою завершеного упорядкування (упорядкована термінологія – це терміносистема) (…) (Загнітко 2012, 35);

- укр. ТЕРМІНОЛОГІЯ (…) – 1) система слів і сполук, що позначають коло понять спеціальної сфери спілкування в науці, виробництві, техніці, мистецтві тощо. Т. інколи  протиставляють терміносистемі як сукупність термінів, що склалася стихійно, протиставлена свідомо сконструйованій сукупності термінів, яка відображає структуру  відповідної теорії певної спеціальної сфери (…) (Селіванова 2010, 738-739).

На рівні професійного узусутака семантизація об’єктивує термінопороджувальний конструкт (3*) як корелят конструкта (3)

(3*) укр. "термінологія <–> терміносистема".

Цю концептуалізаціюсупроводжує також узуальна амбівалентність, яку фіксують автори різних словників за допомогою маркерів: 'активно постаєопозиція' – 'інколи протиставляють'.

5. Проаналізуємо словникову статтю –

- пол. TERMINOLOGIA – Dyscyplina naukowa, której obiektem są terminy należące do różnych dziedzin wiedzy człowieka. Podstawowe kierunki badań nad słownictwem specjalistycznym są pochodną naukowej definicji pojęcia terminu, która łączy charakterystyki językowe, kognitywneі systemowe. (…).

Terminologia jest interdyscyplinarną nauką, której przedmiot stanowi słownictwo specjalistyczne jako tezaurus i generator wiedzy specjalistycznej (…).

Wymienion ekierunki badań są komplementarne względem siebie i razem określają zakres terminologii jako odrębnej dyscypliny naukowej. Jest to dyscyplina empiryczna, ponieważ formułuje swoje sądy na podstawie analizy konkretnych zbiorów terminologicznych. Jest to także nauka eksperymentalna, gdyż wciąż podejmuje próbę konstruowania doskonałych języków specjalistycznych. Jest to nareszcie nauka pragmatyczna, wspiera bowiem człowiekaw jego twórczych wysiłkach. (…) (Lukszyn(red.) 2005, 135-136).

Ця стаття пол. TERMINOLOGIA засвідчує метадіалектну (узуальну) невизначеність мовознавців щодо трактування термінології чи то як наукової дисципліни, чи то як науки, що відповідно породжує концептуальну неоднородність, яка об’єктивує узуальну амбівалентність фахівців[12], оскільки у філософії науки розрізняють:

- дисциплинарностьдисциплина (лат. disciplina – учение) – совокупность процессов и результатов организации, структурации, социализации, институционализации теоретических знаниевых практик как предустанавливающих нормированный, санкционированный и легитимный порядок мышления и вытекающих из этого порядка действий (деятельности) в конкретных предметно-проблемных областях (отраслях) познания (Грицанов (гл. науч. ред. и сост.) 2001, 322);

- наука – особый вид познавательной деятельности, направленной на выработку объективных, системно организованных и обоснованных знаний о мире (Грицанов (гл. науч. ред. и сост.) 2001, 673).

Отже, семантизацію пол. TERMINOLOGIAможна розкрити за базовими конструктами (4) і (5)

(4) пол. "terminologia – dyscyplina" (окреме значення та в структурі значення);

- (5) пол. "terminologia – nauką" (в структурі значення).

Цю семантизацію підтримує концептуальна невизначеність, яку можна змоделювати так:

- (4.1) пол. "terminologia – dyscyplina naukowa": "dyscyplinanaukowa, której obiektem są terminy należące do różnych dziedzin wiedzy człowieka" (Lukszyn(red.) 2005, 135-  136);

- (4.2) пол. "terminologia – dyscyplina empiryczna": "dyscyplina empiryczna, ponieważ formułuje swoje sądy na podstawie analizy konkretnych zbirów terminologicznych"  (Lukszyn (red.) 2005, 135-136);

- (5.1) пол. "terminologia – interdyscyplinarną nauką": "interdyscyplinarną nauką, której przedmiot stanowi słownictwo specjalistyczne jako tezaurus i generator wiedzy  specjalistycznej" (Lukszyn (red.) 2005, 135-136);

- (5.2) пол. "terminologia – nauka eksperementalna": "nauka eksperementalna, gdyż wciąż podejmuje próbę konstruowania doskonałych języków specjalistycznych" (Lukszyn  (red.) 2005, 135-136);

- (5.3) пол. "terminologia – nauka pragmatyczna": "nauka pragmatyczna, wspiera bowiem człowieka w jego twórczych wysiłkach" (Lukszyn (red.) 2005, 135-136).

6. Пор. друге (в окремих словниках перше) лінгвографічне значення укр. ТЕРМІНОЛОГІЯ, рос. ТЕРМИНОЛОГИЯ, блр. ТЭРМІНАЛОГІЯі частково пол. TERMINOLOGIA:

- пол. TERMINOLOGIA 2) dyscyplina (Rudnik-Karwatowa & Karpińska 2006);

- укр. ТЕРМІНОЛОГІЯ (…) – 2) те саме, що термінознавство (наука, що займається вивченням термінів) (Загнітко 2012, 35);

- укр. ТЕРМІНОЛОГІЯ (…) – 2) розділ лексикології, що вивчає терміносистеми мови, принципи їхньої організації, механізми творення термінів, вимоги до них, а також  розв’язує прикладні завдання упорядкування й кодифікації терміносистем і їхніх відповідників у різних мовах. Синонімом Т. є термінознавство (Селіванова 2010, 738-  739);

- укр. ТЕРМІНОЛОГІЯ – 2) розділ лексикології, що досліджує терміни різних галузей знань. Інша назва – термінознавство (Скопненко & Цимбалюк 2007, 410);

- укр. ТЕРМІНОЛОГІЯ (…) – 2) розділ лексикології, який вивчає терміни(Єрмоленко, Бибик & Тодор 2001, 183);

- рос. ТЕРМИНОЛОГИЯ – 2) раздел языкознания (лексикологии) или научная дисциплина, изучающая термины, терминосистемы (…) (Тихонов & Хашимов (ред.) 2008,  481-482);

- рос. ТЕРМИНОЛОГИЯ (…) – 1) то же, что терминоведение (Лемов 2007, 322);

- блр. ТЭРМІНАЛОГІЯ – 2) раздел лексікалогіі (...) (Сцяцко, Гуліцкі & Антанюк 1990, 154).

Автори словників об’єктивують свої знання за допомогою конструктів (4) та (5), зокрема йтермінопороджувального (5*)

(4) пол. "terminologia – dyscyplina";

- (5) укр. "термінологія – розділ лексикології" (в структурі значення);

- (5) рос. "терминология – разделязыкознания (лексикологии)" (в структурі значення);

- (5) блр. "тэрміналогія – раздел лексікалогіі" (в структурі значення);

- (5*) укр. "термінологія – наука/ розділ науки = термінознавство" (в структурі значення).

Концептуальне моделювання цього значення такожувиразнюєрізні погляди мовознавців щодо вибору ключової ознаки (архіознаки) метаопису того самого поняття: 'розділ лексикології / раздел языкознания (лексикологии) / раздел лексікалогіі', 'дисципліна / дисциплина / dyscyplina', 'наука / розділ науки' чи ‘термінознавство / терминоведение'. З-поміж лексикографованих метаописів розрізняємо:

1. Лексично неоднорідне (амбісемічне) значення –

- укр. ТЕРМІНОЛОГІЯ – 2) розділ лексикології, що вивчає терміносистемимови, принципи їхньої організації, механізми творення термінів, вимоги до них, а  також розв’язує прикладні завдання упорядкування й кодифікації терміносистем і їхніх відповідників у різних мовах. Синонімом Т. є термінознавство (Селіванова  2010, 738-739);

- укр. ТЕРМІНОЛОГІЯ – 2) розділ лексикології, що досліджує терміни різних галузей знань. Інша назва термінознавство (Скопненко & Цимбалюк 2007, 410);

- укр. ТЕРМІНОЛОГІЯ (…) – 2) розділ лексикології, який вивчає терміни (Єрмоленко, Бибик & Тодор 2001, 183);

- блр. ТЭРМІНАЛОГІЯ– 2) раздел лексікалогіі (...) [тэрміни] (Сцяцко, Гуліцкі & Антанюк 1990, 154);

Його сформульовано за моделями (5.4) – (5.7)

- (5.4) укр. "термінологія – розділ лексикології + терміносистема + термін + мова = термінознавство";

- (5.5) укр. "термінологія – розділ лексикології + термін + галузь = термінознавство";

- (5.6) укр. "термінологія – розділ лексикології + термін";

- (5.7) блр. "тэрміналогія – раздел лексікалогіі + [тэрмін] (…)".

2. Концептуально неоднорідне значення

- рос. ТЕРМИНОЛОГИЯ – 2) разделязыкознания (лексикологии) или научная дисциплина, изучающая термины, терминосистемы (…) (Тихонов & Хашимов  (ред.) 2008, 481-482).

Його сформульовано за моделлю, що розкриваєприхованукатегоризацію, з одного боку, підведення поняття "розділ мовознавства (лексикології)" під поняття "розділ науки" (визначення науки див. вище), з другого – підведення поняття "наукова дисципліна" під власне поняття "дисципліна" (визначення див. вище) –

- (4.3) рос. "терминология – раздел языкознания (лексикологии)" <–> "терминология – научная дисциплина".

3. Міжмовну концептуальну багатозначність терміна –

- пол. TERMINOLOGIA 2) dyscyplina (Rudnik-Karwatowa & Karpińska 2006);

- укр. ТЕРМІНОЛОГІЯ (…) – 2) те саме, що термінознавство (наука, що займається вивченням термінів):

- укр. ТЕРМІНОЗНАВСТВО (лат. termіnus – межа, рубіж + …знавство) – комплекснанауково-прикладна дисципліна, що вивчає утворення та функціонування  термінів, термінологій і терміносистем, а також різні аспекти мови для спеціальних завдань у лінгвістичному та прикладному аспектах (наприклад: з погляду  стандартизації, побудови баз даних, інформаційно-пошукових тезаурусів тощо) (Загнітко 2012, 35);

- рос. ТЕРМИНОЛОГИЯ (…) – 1) то же, что терминоведение:

- рос. ТЕРМИНОВЕДЕНИЕ – (…) специальный раздел науки, который изучает системы терминов, их конструирование и использование в различных науках, языковые  и понятийные свойства, состав и особенности функционирования отдельных терминолоических единиц (Лемов2007, 322);

- рос. ТЕРМИНОВЕДЕНИЕ (…) – комплексная научно-прикладная дисциплина, ииследующая термины, их образование, унификацию, использование в различных  сферах, перевод на другие языки и др. (Стариченок 2008, 643).

Пор. також у загальномовних словниках:

- пол. TERMINOLOGIA – 2) naukaoterminach (Szymczak (red.) 1985, 197);

- укр. ТЕРМІНОЛОГІЯ – 2) розділ лексикології, який вивчає терміни різних галузей знань (Бусел (уклад. і голов. ред.) 2007, 1444).

Її об’єктивує розрізнення значень за базовим (4) і власне термінопороджуальним (5*) конструктами –

(4) пол. "terminologia – dyscyplina";

(5*) укр. "термінологія = термінознавство (наука)" (окреме значення та в структурі значення);

(5*) рос. "терминология = терминоведение" (окреме значення).

4. Концептуальну помилку в тому самому словнику –

- рос. ТЕРМИНОЛОГИЯ – 1) совокупность терминов определенной отрасли знания; то же, что терминологическая система, или терминосистема (…); 2) раздел языкознания (лексикологии) или научная дисциплина, изучающая термины, терминосистемы (…) (Тихонов & Хашимов (ред.) 2008, 481-482);

- рос. ТЕРМИНОВЕДЕНИЕ – то же, что терминология (Тихонов & Хашимов (ред.) 2008, 481).

Отже, концептуальне моделювання лінгвографічних значень укр. ТЕРМІНОЛОГІЯ – рос. ТЕРМИНОЛОГИЯ – пол. TERMINOLOGIA – блр. ТЭРМІНАЛОГІЯ допомогло з’ясувати базові конструкти моделі лінгвографічної семантизації аналізованого терміна, які укладачі словників використовують для об’єктивації власних лінгвістичних знань про позначуваний референт. З-поміж основних розрізняємо:

1) конструкти (всього їх 8) –(0)–(5), зокрема й термінопороджувальні– (3*),(5*);

2) моделі (всього їх 15): (1.1) – (1.4), (4.1) –(4.3),(5.1) – (5.7).

Такі конструкти / моделі розкривають загальну архітектоніку лінгвографічної семантизації термінологічних одиниць у різних мовах, що дає можливість на її основі розробити обґрунтовано репрезентативну словникову статтю аналізованого терміна, зокрема й для багатомовного лінгвістичного словника. Попри фіксацію укр. ТЕРМІНОЛОГІЯ – рос. ТЕРМИНОЛОГИЯ – пол. TERMINOLOGIA – блр. ТЭРМІНАЛОГІЯ в одних лінгвографічних працях як однозначного, або енциклопедичнозначного, в інших – як двозначного, ще в інших – як тризначного,пропонуємо п’ятизначну семантизацію цього терміна, що її обґрунтовано репрезентують 5 конструктів / моделей у такій послідовності:

Перше (основне, системне) і друге лінгвографічні значення – об’єктиваціяміжмовної лексичної / термінологічної багатозначності (полісемії) терміна за конструктами:

- (0) пол. "terminologia – zbiór terminów";

- (1) укр. "термінологія – сукупність термінів + галузь" / рос. "терминология – совокупность терминов + область (отрасль)" / блр. "тэрміналогія – сукупнасць тэрмінаў  + [галіна]";

- (2) укр. "термінологія – сукупність термінів + мова" / блр. "тэрміналогія  ўся сукупнасць тэрмінаў + мовa".

Третє, четверте і п’яте лінгвографічні значення – об’єктиваціяміжмовної концептуальної багатозначності терміна за конструктами:

- (0) пол. "terminologia – zbiór terminów";

- (3) укр. "термінологія – система термінів + галузь" / блр. "тэрміналогія  cістэма тэрмінаў + [галіна]";

- (3*) укр."термінологія <–> терміносистема";

- (4) пол. "terminologia – dyscyplina" / рос. "терминология – научная дисциплина";

- (5) пол. "terminologia – nauką"/ укр. "розділ науки = розділ лексикології"/ блр. "тэрміналогія – раздел лексікалогіі"/ рос. "терминология – раздел языкознания  (лексикологии)";

- (5*) укр. "термінологія = термінознавство (наука)" / рос. "терминология = терминоведение".

Концептуальне моделювання засвідчило, що не всі значення терміна, зафіксовані в словнику, можна механічно відносити до власне лексикографічних системних (лексичних / термінологічних). З-поміж них натрапляємо й на лексикографовані концептуальні значення. Зокрема, перше й друге значення, радіально пов’язані конструктами (0)(1) і (0)(2), у запропонованій архітектоніці словникової статті укр. ТЕРМІНОЛОГІЯ – рос. ТЕРМИНОЛОГИЯ – пол. TERMINOLOGIA – блр. ТЭРМІНАЛОГІЯ розкривають фрагментацію полісемії терміна. Третє, четверте й п’яте, пов’язані конструктами (0)(3) радіально та (0)(3)(4) і (0)(3)(5) радіально-ланцюгово в кореляціях (3)(3*)й (5)(5*), – фрагментацію концептуальної багатозначності терміна. Іншими словами, об’єктивація категорії багатозначності в слов’янській лінгвографії є фрагментованою, що відповідає психологічно реальній фрагментації людських знань про пізнавані об’єкти.

Відтак у слов’янській лінгвістичній термінографії розрізняємо моделі лексичної / термінологічної лінгвографічної cемантизації (полісемізації) та концептуальної лінгвографічної cемантизації багатозначних термінів.


Андрос, Є. (2002), "Об’єктивація", Філософський енциклопедичний словник, Абрис, Київ, cс. 439-440.
Бусел, В.Т. (уклад. і голов. ред.) (2007), Великий тлумачний словник сучасної ураїнської мови, ВТФ "Перун", Київ, Ірпінь.
Ганич, Д.І. & Олійник, І.С. (1985), Словник лінгвістичних термінів, Вища школа, Київ.
Грицанов, А.А. (гл. науч. ред. и сост.) (2001), Всемирная энциклопедия: Философия, АСТ, Москва; Харвест, Современный литератор, Минск.
Єрмоленко, С.Я., Бибик, С.П. & Тодор, О.Г. (2001), Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів, Либідь, Київ.
Загнітко, А.П. (2012), Словник сучасної лінгвістики: поняття і терміни, ДонНу, Донецьк, 4.
Замов, Н.К., Галиуллин, К.Р. (науч. ред.), Галиуллин, К.Р., Валиахметова, Д.Р., Обносова, Н.А., Виноградова, В.Н., Наумова, С.Л. & Чишковская, Н.А. (1995), Компьютерная лингвография, Издательство Казанскогоуниверситета, Казань.
Иванова, С.А. (2007), Семантизация термина в научно-учебном тексте (на материале терминологии радиотехники в русском и французском языках, Екатеринбург.
Комарова, 3.И. (1991), Семантические проблемы русской отраслевой терминографии, Екатеринбург.
Космеда, Т. & Соболь, Л. (2018), "Сучасна українська лінгвографія: термінологічне поле", StudiaUkrainicaposnaniensia, 6, pp. 61-71.
Кротевич, Є.В. &Родзевич, Н.С. (1957), Словник лінгвістичних термінів, Освіта, Київ.
Куликова, И.С. & Салмина, Д.В. (2002), Введение в маталингвистику, САГА, Санкт-Петербург.
Лемов, А.В. (2007), Школьный лингвистический словарь: Термины. Понятия. Комментарии, Айрис-пресс, Москва.
Леонтьев,А.А. (1969), Психолингвистические единицы и порождение речевого высказывания, Наука, Москва.
Ляшук, Н.А. (20141), Лексична та концептуальна багатозначність лінгвістичної термінології в українській мові, Інститут української мови НАН України.
Ляшук, Н.А. (20142), Лексична та концептуальна багатозначність лінгвістичної термінології в українській мові, Київ.
Огуй, О.Д. (2000), Системно-квантитативні аспекти полісемії в німецькій мові (синхронія, діахронія та панхронія), Київський національний університет імені Тараса Шевченка.
Попова, З.Д. & Стернин, И.А(2007), Когнитивнаялингвистика, Восток-Запад, Москва.
Розенталь, Д.Э. & Теленкова М.А. (1985), Словарь-справочник лингвистических терминов, Просвещение, Москва.
Ряполова, М.А. (1997), Типовые модели семантизации знаменательной лексики в СО и МАС (сравнительная характеристика в аспекте адресности лексикографического текста), Белгород.
Селіванова, О.О. (2010), Лінгвістична енциклопедія, Довкілля-К, Полтава.
Скопненко, О.І. & Цимбалюк, Т.В. (2007), Мала філологічна енциклопедія, Довіра, Київ.
Стариченок, В.Д. (2008), Большой лингвистический словарь, Феникс, Ростов-на Дону.
Стернин, И.А & Рудакова, А.В. (2011), Психолингвистическое значение слова и его описание, Ламберт, б.г.
Стернин, И.А. (2011), "Психолингвистическое значение слова", Вестник РУДН. Cерия "Русский и иностранные языки и методика их преподавания", 1, cс. 5-13.
Сцяцко, П.У., Гуліцкі, М.Ф. & Антанюк, Л.А.(1990), Слоўвнік лінгвістычных тэрмінаў, Выш. шк., Мінск.
Табанакова, В.Д. (1999), Идеографическое описание научной терминологии, Издательство Тюменского государственного университета, Тюмень.
Тараненко, О.О. (1980), Полісемічний паралелізм і явище семантичної аналогії, Наукова думка, Київ.
Татаринов, В.А. (1996), Теория терминоведения, Московский Лицей, 1.
Тихонов, А.Н. & Хашимов, Р.И. (ред.) (2008), Энциклопедический словарь-справочник лингвистических терминов и понятий. Русский язык, Издательство Флинта, Издательство Наука, Москва, 1.
Фомина, И.Н. (2006), Семантическая деривация в формировании английской политической терминологии, Московский государственный университет им. М.В. Ломоносова.
Юрэвіч, А.Л. (1962), Слоўвнік лінгвістычных тэрмінаў, Выдавецтва Міністэрства вышэйшай, сярэдняй спецыяльнай і прафесіянальнай адукацыі БССР, Мінск.
Lukszyn, J. (red.) (2005), Języki specjalistycznе. Słownikterminologiiprzedmiotowej, Katedra Języków Specjalistycznych Uniwersytetu Warszawskiego,Warszawa.
Rudnik-Karwatowa, Z. & Karpińska, H. (2006), Słowniksłówkluczowychjęzykoznawstwaslawistycznego, TowarzystwoNaukoweWarszawskie InstytutSlawistykiPAN, Warszawa.
Szymczak, М. (red.) (1985), Słownikjęzykapolskiego, Państwowe wydawnictwo naukowe, Warszawa, 3.



[1]У філософії – об’єктивація – це перетворення суб’єктивного (властивостей, притаманних суб’єктові) в об’єктивне (у властивості об’єкта), що відбувається в діяльнісному процесі, зокрема у вузькому сенсі: як перетворення процесів пізнання (думки, мислення) у формалізоване в математичних формулах, фізичних, хімічних, біологічних, соціальних, інших законах, категоріях, поняттях тощо знання (чи систему знань) за допомогою природної мови та власне метамови науки, живопису, архітектури та інших сфер людської діяльності. Вирізняють також об’єктивацію як процес практичного застосування та втілення знання (Андрос2002, 439-440).
[2]Вважаємо, що термін семантизація можна застосовувати й щодо розкриття значення в будь-якому тексті, не лише лексикографічному чи термінографічному, а й науковому, навчальному, публіцистичному, законодавчому тощо.
[3]Тут лінгвографічний – прикм. до лінгвографія – "теорія і практика укладання мовних довідників, або лінгварїїв" (Галлиулин & др. 1995). Термін лінгвографія неоднозначний. Його використовують також на позначення комплексної науки про письмо (Космеда & Соболь 2018, 63). На нашу думку, у цьому сенсі краще послуговуватися терміном лінгвографіка.
[4]Лексикографічним І. Стернінназиває значення (або опис), що міститьмінімум ознак, які логічно сформулювали лексикографи для його впізнавання. Таке значення дослідник пропонує розглядати: як сукупність основних, ядерних сем, які, на думку лексикографів, відбивають його основний зміст; як штучний конструкт лексикографів, певний суб’єктивно визначений мінімум ознак, який відповідно до принципу редукціонізму, тобто мінімізації ознак, формулює (моделює) лексикограф спеціально для представлення слова в словниках. І лексикограф, і користувачі словника апріорі вважають, що саме в такому семантичному обсязі функціонує слово в мові й саме в такому обсязі розуміє та використовує це слово носій мови в певній галузі знання, хоча це не завжди відповідає дійсності (Стернин 2011,5-6, 8; Стернин & Рудакова 2011, 12-13, 15).
[5]У мовознавстві вже давно розмежовують два типи значень – представленів тлумачномусловнику тав свідомостіносіямови (Попова & Стернин 2007, 94-97). І. Стернін зазначає, що значення, виявлені за допомогою психолінгвістичного експерименту, завжди мають більший обсяг, вони глибші за змістом, ніж представлені в словниках, а тому є сенс виокремити ще один тип значення – психологічно реальне,або психолінгвістичне,значення слова (Стернин2011, 8; Стернин & Рудакова 2011, 15), яке О.О. Леонтьєв називав психологічно релевантним, психологічним значенням (Леонтьев 1969, 197). Це певна наукова абстракція, еталон, доякогомають прагнути дослідникизначення (Попова & Стернин 2007, 7-8).
[6]Контекстуально-лексикографічним/ комунікативним називають значення (або опис), виведене (здійснене) узагальненням усіх зафіксованих контекстів вживання слова. Це розширені значення, які відносять до психологічно реальних, оскільки вони є доповненням словникових дефініцій – тим матеріалом, що його отримано із семантики контекстуального вживання слова (Стернин2011, 8; Стернин & Рудакова 2011, 15).
[7]Наразі розрізняємо концептуальне, когнітивне, логічнета власне лінгвістичнемоделюваннятермінологічних значень, засвідчених у галузевих словниках, а отже, концептуальнікогнітивні, логічніта власне мовні моделітермінографічної семантизації.
[8]Про кореляцію цих понять "лексична"– "концептуальна багатозначність терміна" та "концептуальна неоднорідність значення" / "амбісемія" див. дисертацію Н.А. Ляшук Лексична та концептуальна багатозначність лінгвістичної термінології в українській мові (Ляшук 20141, 157-164), яку виконано за нашого керівництва.
[9]Пророзмежування цих ноуменівдив. дисертацію Н.А. Ляшук, в якій для багатозначності (полісемії), засвідченої в лексикографічних джерелах, використано термін лексична багатозначність (полісемія), для багатозначності, спричиненої різними поглядами науковців на той самий об’єкт дослідження, різними концепціями та науковими школами – термін концептуальна багатозначність (Ляшук 20141, 44).
[10]Міжмовний паралелізмяк універсальне явище визнають таким, щоґрунтується на регулярності семантичних поєднань урізних мовах. Передбачає віднаходження інтерсемемних кореляцій, що лежать в основі полісемії (Огуй 2000).
[11]Ґрунтується на сематичній аналогії, "коли паралелізм утворюється в результаті розвитку одних компонентів з орієнтацією на значення інших як наслідування моделей одних членів групи з боку інших" (Тараненко 1980, 10).
[12]Маркером саме метадіалектної (узуальної) невизначеності мовознавців, або концептуальної неоднорідності (амбісемії) є покликання в кінці словникової статті на наукові праці, за якими власне й було її змодельовано: [Amtz& Picht1995; Danilenko1972; Felber1984; Gajda1990; Gerd1996; Grinev1993, 1998; Grucza1991b, 1994; ISO/TC37/SC1, 1997; ISO/TC37/SC1, 1999; Jurkowski1991; Lejczyk& Biesiekirska1998; Lotte1961; Lukszyn& Zmarzer2001; Mazur1961; Nowicki1986; Reformatskij1986; Rondeau1984; Stoberski1991, 1992;Superanskajaetal. 1989; Wiister1979] (Lukszyn, J. (red.) 2005, 136).


***

Складанне спецыяльных аднаканцэптных слоўнікаў як спосаб класіфікацыі шматлікіх значэнняў базавых, пакетных паняццяў

Вячаслаў Шчэрбін (Мінск, Беларусь)


У сучаснай навуцы не сціхаюць спрэчкі з удзелам тэрміназнаўцаў, грамадазнаўцаў, прыродазнаўцаў і іншых груп навукоўцаў вакол катэгорый адназначнасці і неадназначнасці (полісеміі) тэрміна. Разгляд гэтых спрэчак варта распачаць з выказвання А.А. Брагінай, у якім, як у кроплі вады акіян, адлюстраваліся супярэчлівыя якасці тэрмінаў (іх непазбежная полісемічнасць і адначасова імкненне да адназначнасці ў кожным канкрэтным выпадку іх ужывання):

"Полісемія для тэрміна і ў жорсткіх тэрміналагічных межах, і у неспецыяльным маўленні – з’ява натуральная, але якая абцяжарвае зносіны, разуменне, спецыяльную намінацыю. Адценне значэння ў тэрміне, як і іншыя асаблівасці звычайнага слова (сінанімія, полісемія) у камунікатыўным плане проціпаказана тэрміну, але выяўляецца ў плане выразнасці і цягне тэрмін з замкнёнай сістэмы спецыяльных рэгулярных і адназначных ляксем у адчыненную незамкнёную лексічную сістэму натуральнай мовы. У гэтым – семантычная дваістасць тэрміна: слова, створанага “па дамоўленасці”, і слова – звычайнага ў мове" (Брагина 2006, 136).

Адзначаная вышэй семантычная дваістасць тэрміна, уласцівая яму полісемічнасць абумоўлена не толькі дзеючай тэндэнцыяй да збліжэння звычайнага, агульнаўжывальнага слова і навуковага тэрміна (згадаем, у якасці найбольш відавочнага прыкладу, вядомыя словы з песні Віктара Цоя: "Зорка па імені Сонца"). Фарміраванню полісемічнасці тэрміна спрыяе цэлы шэраг фактараў:

1) выкарыстанне тэрміна ў розных кантэкстах і розных тыпах дыскурсаў з крыху іншымі мэтамі і функцыямі:

"Што датычыцца дыскурсіўнай полісемантызацыі тэрміналогіі, то яна выклікаецца трыма фактарамі: дывергентным разуменнем катэгорый, тэхналагічнымі і сацыялагічнымі іннавацыямі, натуральнымі зменамі мовы" (Татаринов 2006, 322);

2) працэсу полісемантызацыі тэрміналогіі таксама спрыяе бесперапыннае развіццё навуковых ведаў, пад уплывам якога семантыка тэрмінаў увесь час змяняецца:

"Мы павінны прызнаць, што нашы веды пра Свет не ўкладваюцца ў жорстка вызначаемую тэрміналогію. Пашырэнне нашых ведаў бесперапынку прыводзіць да размытасці ўяўлення аб вывучаемай з’яве. Навуковымі ведамі становіцца бесперапынку развіваемае навукова абгрунтаванае няведанне. А інакш як бы мы спраўляліся з абмежавальнай тэарэмай Гёдэля?" (Налимов 1994, 48-49);

3) семантычная неадназначнасць ці нават семантычная недакладнасць тэрміна выступае яго неад’емнай рысай, якая з’яўляецца істотным бокам яго сімвалізму, што дапамагае навукоўцам вырашаць гнасеалагічныя праблемы:

"На самой справе любое паняцце ў фізіцы (а магчыма, і ў матэматыцы) мае пэўную мяжу дакладнасці свайго азначэння – гэта і ёсць адзін з самых істотных бакоў іх сімвалізму. Паняцці і мова павінны быць у пэўнай ступені недакладнымі для таго, каб яны нармальна працавалі. Зразумела, для навукі (і фізікі ў прыватнасці) гэта недакладнасць істотна меншая, чым для паўсядзённых бытавых паняццяў. У сваёй рэальнай працы фізікі аперыруюць менавіта з сімваламі, а не са схемамі. І сімвалы, і схемы канечныя па форме, але сімвалы, у адрозненне ад схем, дазваляюць змяшчаць у сваёй канечнай форме бясконцы змест. Вобразна кажучы, сімвалы – "жывыя", а схемы – "мёртвыя". Рэальная мова навукі сімвалічная, і менавіта гэта яе ўласцівасць дазваляе нам пераадольваць гнасеалагічныя "правалы" і нават цэлыя "прорвы", часта заўважаючы іх і гаворачы аб іх ужо postfactum. Доказам таму, што цяжкасці пераадольныя, з’яўляецца сам факт існавання навукі як гістарычнага феномена!” (Кокарев 2013, 123);

4) семантычную неадназначнасць тэрміна нярэдка параджае празмерная разнастайнасць вербальных форм яго выражэння. Ва ўводзінах да Словаря специальной лексики русского языка(2014) пералік гэтых формаў вызначаецца наступным чынам:

"Якія формы выражэння знакаў мовы для спецыяльных мэтаў? Гэта:

- словы;

- словазлучэнні. (…) У цяперашні час словазлучэнні, утвораныя па самых розных сінтаксічных мадэлях, – гэта асноўны тып тэрмінаў у большасці вузкіх галін ведаў (…);

- часткі складаных і састаўных слоў, усечаныя формы слоў у іх самастойным ужыванні (аква, видео, много, кино, радио, стерео, гидро);

- абрэвіятуры;

- спалучэнні слова і сімвала (…ген W);

- спалучэнні слова і лічбы" (Герд& Буторова (ред.) 2014, 4).

Каб прадэманстраваць, як гэта празмерная разнастайнасць вербальных форм выражэння тэрміна параджае яго полісемію, прывядзем тры прыклады:

а) полісемія тэрмінаў, звязаная з часткамі складаных слоў:

"З кампанентам кино… утворана болей за дзве тысячы ўзуальных слоў. Большая частка іх мае значэнні, звязаныя з кінамастацтвам. Пры гэтым кампанент кино… (не інтэрнацыянальны, як прынята лічыць, а той што належыць рускай словаўтаваральнай сістэме) полісемічны, параўн. неаднолькавасць яго значэнняў нават у аднаго слова: 1) кинобиография страны, кинобиография В.И. Ленина; 2) кинобиография С. Юткевича, кинобиография Л. Орловой; 3) кинобиография ведет отсчет с начала века. Апісанне полісеміі кино… абцяжарваецца ў сувязі з невысветленасцю значэнняў слова кинематографияі недастатковым ахопам слоўнікамі складаных слоў з гэтым кампанентам" (Котелова 20152, 261);

б) полісемія тэрмінаў, звязаная са словазлучэннямі:

паколькі "многія лексічныя значэнні слоў непадзельныя са строга вызначанымі формамі спалучальнасці гэтых слоў з іншымі словамі" (Виноградов 1953, 26), пастолькі "ўказанне на тую або іншую сінтаксічную канструкцыю апісваемага ў слоўніку слова садзенічае вылучэнню значэнняў і адценняў значэнняў гэтага слова. Размежаванне сэнсавых адрозненняў слова (слоў-амонімаў, значэнняў слоў і адценняў значэнняў) – асноўная функцыя ўказанняў на сінтаксічныя сувязі ў тлумачальным слоўніку" (Котелова 20151, 140);

в) полісемія тэрмінаў, звязаная са спалучэннямі слова і лічбы:

"Гавораць, што тэрмін Індустрыя 4.0 сумесна прыдумалі нямецкія бізнесмены, палітыкі і вучоныя, якія пад час Гановерскага кірмашу ў 2011 г. шукалі назву для новай ініцыятывы, закліканай павысіць канкурэнтаздольнасць апрацоўваючай прамысловасці Германіі праз актыўную інтэграцыю "кіберфізічных сістэм" (CPS – Cyber-Physical System) у вытворчыя працэсы. І цяпер да 2030 г. у Германіі плануецца цалкам інтэрнэтызаваць прамысловасць, а нямецкі ўрад інвестуе ў гэту галіну каля 200 млн еўра. У цэлым сусветны генезіс індустрыі выглядае наступным чынам:

- Індустрыя 1.0, пабудаваная на энергіі вады і пара;

- Індустрыя 2.0, пабудаваная на электраэнергіі;

- Індустрыя 3.0, што аб’яднала прамысловасць і інфармацыйныя тэхналогіі;

- Індустрыя 4.0, пабудаваная на базе Інтэрнэта рэчаў (IoT– InternetofThings)" (Голышко 2016, 4);

5) паколькі "значэнне тэрміна выражаецца ў форме азначэння" (Герд& Буторова(ред.)2014, 5), то ў якасці яшчэ адной крыніцы полісеміі тэрмінаў нярэдка выступае разнабой у азначэннях гэтых тэрмінаў у розных тэрміналагічных слоўніках:

- "для аднаго і таго ж значэння могуць быць адшуканы розныя тыпы слоўнікавых дэфініцый у розных слоўніках" (Карпович 1977, с. 210);

-"Да ліку найбольш распаўсюджаных недахопаў існуючых тэрміналагічных слоўнікаў спецыялісты ў галіне тэрмінаграфіі адносяць: (…) няўзгодненасць паміж азначэннямі роднасных тэрмінаў у межах аднаго слоўніка, неадпаведнасць паміж азначэннямі тэрмінаў і значэнняў, у якіх гэтыя тэрміны ўжываюцца ў іншых слоўнікавых артыкулах таго ж самага слоўніка, няўзгодненасць азначэнняў адных і тых жа тэрмінаў у розных тыпах спецыяльных слоўнікаў" (Гринев-Гриневич 2009, 11-13).

Інакш кажучы, існуючая тэрмінаграфічная практыка часткова абвяргае агульнаметадалагічны пастулат аб тым, што

"выкарыстанне азначэнняў – неабходная ўмова адназначнасці і пэўнасці, гэтых найважнейшых прыкмет і ўласцівасцей навуковых ведаў" (Лебедев 2017, 66).

Сёння гэты агульнаметадалагічны пастулат патрабуе наступных удакладненняў:

а) "выбар азначэння залежыць ад апарата і мэты даследавання" (Чернавский 2004, 13);

б) "семантыка тэрміна не вычэрпваецца яго дэфініцыяй. У семантыку тэрміна ўваходзяць веды аб называемых тэрмінам феноменах і яго сувязь з адпаведнымі тэорыямі" (Татаринов 2006, 42);

в) "полізначнасць азначэнняў – рэч не зусім забароненая. Ну не хапае часам багацця мовы для аднаслоўных азначэнняў розных паняццяў. Нават само слова навука выкарыстоўваецца часам зусім з розным зместам… Выхадам з гэтай няпэўнасці нам бачыцца функцыянальнасць ці кантэкстнасць азначэння. Тая або іншая катэгорыя, дэфініцыя, тэрмін могуць быць азначаны для мэтаў дадзенай задачы, у дадзеным канкрэтным кантэксце. У тым менавіта сэнсе, які эфектыўны для рашэння пастаўленай даследчыкам задачы" (Сулакшин 2007, 56).

Аналіз пералічаных вышэй і падобных да іх фактараў, што садзейнічаюць фарміраванню полісеміі тэрмінаў, прывёў К.У. Чэпкасаву да высновы аб тым, што

"нельга дасягнуць поўнай адназначнасці тэрмінаў мовы навукі. Яны могуць быць яшчэ больш полімарфічнымі, чым словы прыроднай мовы. Прыкладамі такіх полімарфічных тэрмінаў могуць быць "мадэль", "статыстыка", "інфармацыя" і іншыя. Шматвобразныя і невыразныя па свайму сэнсу словы, няясныя размежавальныя лініі паміж паняццямі ствараюць магчымасць для парушэння строгіх дэдуктыўных формаў мыслення, дазваляюць зрабіць магчымым сам выклад і яго наступнае ўспрыманне" (Чепкасова 2006, 18).

Тут правамерна будзе паставіць наступнае пытанне: Калі немагчыма дасягнуць поўнай адназначнасці тэрміна, то што ў такім выпадку забяспечвае адзінства яго шматлікіх значэнняў і іх адценняў? На думку У.В. Колесава,

"адзінства слова з усімі яго значэннямі і адценнямі забяспечваецца канцэптуальным зернем першасэнсу (канцэптам)" (Мызников (отв. ред.) & Колесов 2011, 22).

На карысць слушнасці дадзенай думкі можна прывесці наступныя аргументы:

1) "Перапрацоўка перцэптаў у канцэпты ёсць … дыялектычны працэс выяўлення вядомых элементаў думкі са сферы няясных ведаў у ясныя, невыразных у выразныя" [Лапшин 2006, с. 285];

2) В.І. Болатаў наогул вядзе паходжанне канцэпта ад далейшага значэння А.А. Патабні, якое супрацьпастаўляецца бліжэйшаму значэнню: "(бліжэйшае значэнне прыкладна супадае з лексічным значэннем, а далейшае значэнне сінанімічна паняццютэрміна… Далейшае значэнне А.А. Патабні звязана з навуковай сферай, г.зн. яно блізкае да навуковага паняцця, дэфініцыя якога павінна быць адлюстравана ў навуковым тэрміналагічным слоўніку. Паняцце тэрміна непасрэдна звязана з прадметам і адлюстроўвае суму ўсёй аб’ектыўнай інфармацыі аб ім. Гэта інфармацыя аб пэўным прадмеце павінна быць аб’ектыўнай. Але далейшае значэнне Патабні – "асабістае", а паняцце тэрміна не можа быць асабістым. Значыць, далейшае значэнне не паняцце тэрміна, а нешта іншае. Мы мяркуем, што гэта канцэпт – базавая адзінка кагнітыўнай навукі, яе план зместу… …далейшае значэнне А.А. Патабні – гэта канцэпт, планам выражэння якога з’яўляецца індывідуальны тэкст. Тэкст, згорнуты да адной адзінкі" (Болотов 2008, 84-87);

3) "Кожнае навуковае слова ўяўляе сабой максімальна скарочаны выраз, які ў прынцыпе заўсёды можна разгарнуць у больш ці менш доўгае выказванне, зробленае на звычайнай мове. Такая "разгортка" навуковага тэрміна ў звычайнай мове адпавядае не перакладу з адной мовы на іншую, а падрабязнаму тлумачэнню ці каментарыю. У многіх выпадках для больш ці менш поўнага выражэння сэнсу навуковага тэрміна сродкамі звычайнай мовы патрабуецца цэлы трактат. Прыкладамі могуць служыць кнігі з характэрнымі назвамі: "Валентнасць" (Ч. Коулсан), "Тэмпература" (Я.А. Смародзінскі), "Гіперцыкл" (М. Эйген і П. Шустар) і інш., кожная з якіх практычна цалкам прысвечана растлумачэнню аднаго адзінага навуковага паняцця. Адсюль можна заключыць, што, ужываючы навуковыя тэрміны і выразы з іх удзелам, спецыяліст укладвае ў іх, з аднаго боку, вельмі змястоўны, а, з іншага боку, спецыфічны сэнс, які не супадае з агульнапрынятым" (Прокофьева 2008, 10);

4) "У канчатковым ліку ўсе навукі даследуюць адзін і той самы свет. Проста яны разглядаюць яго ў розных ракурсах, выкарыстоўваючы розныя цэнтральныя паняцці, што і робіць іх рознымі прадметамі" (Кэллахан 2006, 29);

5) "(…) паняцці маюць тэндэнцыю ўступаць у шэрагі і іерархіі ад менш адцягненых да больш абстрактных. На гэтым шляху звычайны прагматычны вопыт вельмі хутка губляе сваю сілу. Каб будаваць такія шэрагі, чалавецтва мае патрэбу ў фармальнай логіцы і навуцы. Толькі карыстаючыся навуковымі метадамі аналізу, дэдукцыяй і абагульненнем, можна вывесці наступныя за канкрэтнымі абстрактныя паняцці. Тады яны становяцца яшчэ і канцэптамі" (Соломоник 2002, 277);

6) "(…) тэрмін сам па сабе з’яўляецца толькі верхавінай айсберга. Тэрмін толькі абазначае кропку ўваходу ў канцэпт, які з’яўляецца цэлым наборам значэнняў" (Bruno1986, X).

Прыведзеныя вышэй і падобныя да іх аргументы прывялі вядомага расійскага тэрмінолага У.М. Лейчыка да высновы аб тым, што

"тэрмін ўяўляе сабой вербалізаваны канцэпт, што ўваходзіць у сістэму пазнання і ведаў. У гэтым плане ён выконвае ўвесь комплекс функцый вербалізаванага канцэпта, пачынаючы з функцыі намінацыі (рэпрэзентацыі) і заканчваючы функцыяй сігніфікатыўнай, гэта значыць функцыяй абазначэння спецыяльнага паняцця. Апрача таго, не трэба ўпускаць з-пад увагі камунікатыўную функцыю: (…) тэрмін часцей за ўсё нараджаецца ў працэсе дыскурсу і становіцца паўнавартаснай адзінкай спецыяльных ведаў менавіта пры абмене інфармацыяй паміж індывідуальнымі і калектыўнымі камунікантамі, калі гэтыя камуніканты прызнаюць за моўнай адзінкай (словам, словазлучэннем) права абазначаць ці выражаць квант ведаў" (Лейчик 2007, 18).

У сваю чаргу, другі расійскі тэрмінолаг Ю.М. Марчук вызначыў шляхі апісання тэрміна як вербалізаванага канцэпта:

"Пэўны канцэпт можа быць апісаны альбо дэфініцыяй, альбо ж эксплікацыяй. Найбольш важная дэфініцыя. Аднак калі няма магчымасці стварыць дэфініцыю, то прымяняецца эксплікацыя, якая павінна быць зроблена для такога выпадку.

Дэфініцыя ўяўляе сабой апісанне канцэпта пры дапамозе іншых канцэптаў, якія ўжо вызначаны, у форме пэўнага набору слоў і словазлучэнняў (выразаў). Дэфініцыя па сутнасці вызначае месца дадзенага канцэпта ў сістэме іншых канцэптаў і ў агульнай сістэме канцэптаў дадзенай прадметнай галіны. Эксплікацыя, з гэтага пункту погляду, ёсць апісанне канцэпта словамі і выразамі, але без указання на месца гэтага канцэпта ў сістэме канцэптаў" (Марчук 1992, 32).

Дарэчы сказаць, прыведзеныя вышэй дэфініцыі тэрміна як вербалізаванага канцэпта, сфармуляваныя У.М. Лейчыкам і Ю.М. Марчуком, маюць шмат агульных рысаў з найноўшым азначэннем тэрміна, сфармуляваным Сунь Шуфан і С.Дз. Шэлавым:

"Тэрмін – моўны знак (слова, словазлучэнне, спалучэнне слова ці словазлучэння з асаблівымі сімваламі і да т.п.), што адпавядае норме яго ўжывання ў прафесіянальнай ці іншай супольнасці і выражае спецыяльнае паняцце якой-небудзь галіны ведаў і з гэтай нагоды альбо мае дэфініцыю (азначэнне, тлумачэнне, растлумачэнне), альбо матываваны іншымі моўнымі знакамі (словамі, словазлучэннямі, спалучэннямі слоў ці словазлучэнняў з асаблівымі сімваламі і да т.п.), сярод якіх хоць бы адзін выражае спецыяльнае паняцце і мае з гэтай нагоды ўласную дэфініцыю (азначэнне, тлумачэнне, растлумачэнне)" (Сунь Шуфан & Шелов 2017, 111).

Падкрэсленая ўвага ва ўсіх згаданых вышэй дэфініцыях тэрміна да яго канцэптуальна-паняційнага складніка з’яўляецца невыпадковай. Праведзены асобнымі даследчыкамі аналіз паказвае, што

"большая частка недакладнасцей у двухмоўных спецыяльных слоўніках адбываецца з-за адсутнасці сістэматызаванага разгляду тэрміналогіі. І хоць пабудова больш ці менш удалых тэрмінасістэм заўсёды спалучаецца са значнымі цяжкасцямі, яна абавязкова павінна папярэднічаць складанню такіх слоўнікаў" (Алексеева 1993, 16).

Прычым, як слушна заўважыла С.Я. Нікіціна, такая

"сістэматызацыя тэрміналогіі можа быць двух відаў – моўная і паняційная. Першая, што мае мэтай рэкамендацыю пэўнага тэрміна ў якасці стандартнага, абапіраецца на такія параметры тэрміна, як сцісласць, празрыстасць унутранай формы, інтэрнацыянальнасць і г.д. Другая, г.зн. паняційная сістэматызацыя тэрміналогіі, з’яўляецца вельмі істотнай часткай працы пры пабудове інфармацыйных моў; бо адзінкі інфармацыйнага слоўніка павінны абазначаць паняцці, па магчымасці "ачышчаныя" ад лексічных паводзін тэрміна – слова. Асабліва важная такая праца для мовы грамадскіх навук з іх неўпарадкаванай тэрміналогіяй" (Никитина 1978, 7-8).

І калі моўная семантызацыя тэрміналогіі, што ажыццяўляецца ў працэсе складання любога спецыяльнага слоўніка, яшчэ ў пэўнай ступені выконваецца айчыннымі тэрмінографамі, то з паняційнай сістэматызацыяй тэрміналогіі, якая выконваецца пад час складання паняційных слоўнікаў, слоўнікаў канцэптаў (канцэптуарыяў) і іншых кагнітыўна арыентаваных даведачных выданняў (аналітычныя слоўнікі, анталогіі канцэптаў, бестыярыі, дэскрыптарныя слоўнікі, класіфікатары, лінгвакультуралагічныя слоўнікі, рубрыкатары, прадметныя, сістэмныя і тэматычныя паказальнікі; слоўнікі прататыпаў і сімвалаў), на постсавецкай прасторы існуюць пэўныя праблемы.

Між тым, патрэбу ў выданні рознатыповых сістэмных слоўнікаў і ў першую чаргу канцэптуарыяў тлумачаць тым, што менавіта пры дапамозе слоўнікаў канцэптаў абнародуюцца вынікі даследаванняў у галіне канцэпталогіі і канцэптаграфіі, якія з’яўляюцца часткамі агульнай навукі пра канцэпты. Дарэчы, акадэмік РАН Ю.С. Сцяпанаў назваў гэтую навуку пра канцэпты "навукай аб сціслым" (Степанов 2007, 20) (маецца на ўвазе 'сціслы выклад ведаў'. – В.Шч.), паколькі яна адбірае з неабдымнага акіяна існуючых ведаў толькі самыя неабходныя, ключавыя яго фрагменты (канцэпты). Пры гэтым сам механізм такога адбору, на думку Ю.С. Сцяпанава, заснаваны на тым, што "канцэпт заўсёды, у параўнанні з разгорнутым тэкстам, ёсць нешта сціслае" (Степанов 2007, 63).

Для апісання паняційнага зместу такіх навуковых канцэптаў у рамках славянскай канцэптаграфіі распрацаваны шэраг канцэптуарыяў наступных тыпаў:

1. Aгульнанавуковыя канцэптуарыі, у якіх атрымліваюць сваё тлумачэнне найбольш універсальныя навуковыя канцэпты. На думку В.Р. Кульпінай,

"агульнанавуковая лексікаграфія павінна адлюстроўваць асноўныя агульнавуковыя катэгорыі, ключавыя і найбольш частотныя словы" (Татаринов (отв. ред.) & Кульпина 2007, 277).

Да ліку найбольш універсальных адносяцца, як правіла, канцэпты двух тыпаў: а) агульнанавуковыя канцэпты, якія выкарыстоўваюцца ў рамках самых розных навук (гіпотэза, класіфікацыя, метад, парадыгма, сістэма, эксперымент і інш.); б) ключавыя канцэпты канкрэтных навуковых дысцыплін, веданне якіх з’яўляецца паказчыкам навуковай пісьменнасці сучаснага чалавека (абсалютны нуль, атам, біяэтыка, галактыка, лазер, пазітрон, радар, спектр, экалогія, электрон і інш.). Па сведчанні Р. Брэннана, аўтара “Словаря научной грамотности» (пер. з англ. – М., 1997), галоўнай мэтай агульнанавуковых канцэптуарыяў з’яўляецца прадстаўленне

"выбарачнай (а не вычарпальнай), кампактнай, простай ва ўжыванні зводкі тых навукова-тэхнічных тэрмінаў, разуменне якіх, на нашу думку, асабліва патрэбна ў сучасным свеце высокіх тэхналогій" (Бреннан 1997, 12).

Сёння, для прыкладу, можна назваць наступныя славянскія агульнанавуковыя канцэптуарыі:

а) Немецко-русский общенаучный словарь В.А. Татарынава (М., 2004);

б) Англо-русский словарь общенаучной лексикипад агул. рэд. Н.М. Навічэнкі (Баранавічы, 2005);

в) Польско-русский общенаучный словарь В.Р. Кульпінай (М., 2007) і інш.

Для параўнання: у заходніх краінах выдадзены доўгі шэраг агульнанавуковых канцэптуарыяў, сярод якіх асабліва варта адзначыць наступныя даведачныя выданні:

а) Longman Dictionary of Scientific Usage А. Годмана, Е.М.Ф. Пейна (Харлоў, 1979); пер. з англ. Толковый словарь английской научной лексики (Москва, 1987);

б) Wordsof Scienceand the History Behind ThemА. Азімава (Нью-Йорк, Скарбара, Антарыо, 1959); пер. з англ. Языкнауки (Москва, 1985);

в) The Dictionary of Cultural Literacy Е.В. Хірша, І.Ф. Кіта, Дж. Трэфіла (Бостан, 1988);

г) The Dictionary of Scientific Literacy Р. Брэннана (Нью-Йорк, 1992); пер. з англ. Словарь научной грамотности(Москва, 1997) і інш.

2. Bузкадысцыплінарныя канцэптуарыі, якія ствараюцца ў мэтах прэзентацыі і тлумачэння ўпарадкаванага мінімуму ключавых канцэптаў той або іншай навуковай дысцыпліны. На практыцы гэта азначае, што ў большасці вузкадысцыплінарных канцэптуарыяў колькасць рэестравых адзінак рэдка перавышае адну сотню назваў. Часам жа да ліку ключавых для той або іншай навуковай дысцыпліны канцэптаў адносяць толькі адзін-два дзесяткі рэестравых адзінак

- (Глобализация; Демократия; Империя; Интеграция; Консерватизм; Либерализм; Модернизация; Национализм; Политическая культура; Постмодернизм; Регионализм; Самоуправление; Социализм; Суверенитет; Терроризм; Федерализм) (Бусыгина & Захаров 2006),

- а то і наогул лічаныя канцэпты (Sztuka; Piekno; Forma; Tworczosc; Odtworczosc; Przezycieestetyczne) (Tatarkiewicz 1976);

- (Страна; Путешествие; Граница; Город; Столица; Петербург; Географическая карта; Русские столицы) (Замятин 2004);

- (Волос; Глаз; Голова; Горло; Губы; Зуб; Кровь; Лоб; Нос; Плечо; Ум; Ухо) (Гудков & Ковшова 2007);

- (Баба; Казак; Красота; Любовь; Смех; Старик и старуха; Стыд; Физическое воздействие) (Коваль 2007) і інш.

Найбольш вядомымі славянскімі вузкадысцыплінарнымі канцэптуарыямі ў цяперашні час з’яўляюцца наступныя даведачныя выданні:

а) першы расійскі слоўнік канцэптаў па гістарычнай навуцы Терминология русской истории В.О. Ключэўскага, упершыню апублікаваны яшчэ ў канцы XIX ст. (Ключевский 1989);

б) польскі слоўнік канцэптаў па эстэтыцы Dziejeszesciupojec: Sztuka. Piekno. Forma. Tworczosc.Odtworczosc. Przezycieestetyczne Уладзіслава Татаркевіча (Варшава, 1976); пер. з польск. Історія шести понять: Мистецтво. Прекрасне. Форма. Творчість. Відтворництво. Естетичне переживання (Київ, 2001) (Tatarkiewicz 1976);

в) беларускі Слоўнік катэгорый эканамічнай тэорыі (1999);

г) расійскі слоўнік канцэптаў па паліталогіі Константы русской политической культуры (2007) (Гараджа (сост.) 2007) і інш.

Для параўнання:у краінах Захаду выдаюцца не толькі асобныя вузкадысцыплінарныя канцэптуарыі, але і цэлыя серыі слоўнікаў дадзенага тыпу. Для прыкладу, назавем некалькі такіх слоўнікавых серый:

1) у Вялікабрытаніі выпускаецца заснаваная П. Оліверам слоўнікавая серыя Грандыёзны свет. 101 ключавая ідэя, у рамках якой апублікаваны вельмі папулярныя слоўнікі канцэптаў у галіне філасофіі, фізікі, эвалюцыі, экалогіі, псіхалогіі, астраноміі, генетыкі і многіх іншых галінах ведаў. У 2001 – 2002 гг. асобныя вузкадысцыплінарныя канцэптуарыі з гэтай слоўнікавай серыі былі апублікаваны ў перакладзе на рускую мову выдавецтвам "ФАИР-ПРЕСС" ў Маскве, напрыклад (Дженкинс 2001; Митчелл 2001; Дженкинс 2002; Оливер 2002);

2) у Вялікабрытаніі і ЗША намаганнямі выдавецтва "Palgrave MacMillan" выпускаецца слоўнікавая серыя Palgrave Key Concepts, у рамках якой ужо апублікавана каля чатырох дзесяткаў слоўнікаў ключавых канцэптаў у галіне міжнароднага бізнесу, лінгвістыкі, электроннай камерцыі, сацыялогіі, інаватыкі і іншых галінах ведаў, напрыклад (Sutterland & Canwell 20041; Finch 2005; Charlesworth 2007; Roberts 2009; Thota, Munir2011);

3) у ЗША намаганнямі выдавецтва "Greenwood Press, Inc." выпускаецца слоўнікавая серыя Reference Sourcesf or the Social Sciences and Humanities, у рамках якой выдадзены шэраг вузкадысцыплінарных канцэптуарыяў у галіне геаграфіі, гісторыі, філасофіі навукі, адпачынку, літаратурнай крытыкі і некаторых іншых галінах ведаў, напрыклад (Larkin& Peters 1983; Ritter 1986; Durbin 1988; Smith 1990; Harris 1992);

3. Дыскурсіўныя канцэптуарыі, што ствараюцца для апісання паняційнага зместу ключавых канцэптаў таго або іншага віда дыскурсу, а таксама асобных жанраў такога дыскурсу. На думку Л.Н. Чурылінай, галоўнай

"задачай дыскурсіўна арыентаванага слоўніка з’яўляецца адлюстраванне не канвенцыянальных, але спецыфічных сэнсаў, суадносных з той або іншай лексемай. Зместавую аснову любога дыскурсу складае набор вузлавых кропак (…). Вузлавыя кропкі дыскурсу – імёны базавых канцэптаў. Дыскурсіўна арыентаваны слоўнік дае магчымасць комплекснага апісання сістэмы канцэптаў як унікальнай сістэмы ведаў пра свет" (Чурилина 2009, 382).

У якасці прыкладаў славянскіх дыскурсіўна арыентаваных канцэптуарыяў можна згадаць наступныя даведачныя выданні:

а) кнігу В.І. Кананенкі Концепти украінського дискурсу (Київ, Івано-Франківськ, 2004);

б) Словарь текущей политики. Навигатор по посланиям Президента РФ 2004-2005 гг. (Москва, 2005), створаны для апісання паняційнага зместу 103 ключавых канцэптаў такога жанру прэзідэнцкага дыскурсу, як пасланне Федэральнаму сходу;

в) Национальные концепты российского социологического дискурса(гэты слоўнікавы дадатак да артыкула Н.А. Шматко (Шматко 2009, 112) змяшчае 84 сацыялагічныя канцэпты.

Разам з тым, сярод дыскурсіўных канцэптуарыяў сустракаюцца і такія, што апісваюць значэнні канцэпт-пераменных толькі аднаго, апорнага канцэпта, вакол якога группуецца той або іншы дыскурс. Як слушна заўыважыў В.З. Дзям’янкаў, дыскурс – гэта "адвольны фрагмент тэксту, які складаецца больш чым з аднаго сказу ці незалежнай часткі сказу. Часта, але не заўсёды, канцэнтруецца вакол некаторага апорнага канцэпта; стварае агульны кантэкст, які апісвае дзеючых асоб, аб’екты, акалічнасці, часы, учынкі і да т.п., вызначаючыся не столькі паслядоўнасцю сказаў, колькі тым агульным для стваральніка дыскурсу і яго інтэпрэтатара светам, які "будуецца" па ходзе разгортвання дыскурсу (…)" (Демьянков 1982, 7).

4. Спецыяльныя слоўнікі аднаго канцэпта (аднаканцэптныя слоўнікі), якія складаюцца з мэтай апісання паняційнага зместу шматлікіх канцэпт-пераменных таго або іншага базавага канцэпта. Сярод пералічаных вышэй розных тыпаў спецыяльных канцэптуарыяў аднаканцэптныя слоўнікі, на наш погляд, маюць самыя лепшыя перспектывы для свайго развіцця, паколькі галоўным аб’ектам апісання ў іх з’яўляюцца так званыя базавыя, пакетныя паняцці (культура, навука, эканоміка, грамадства, чалавекі да т.п.), спецыфіка якіх "заключаецца ў тым, што адзін і той жа тэрмін, па сутнасці, абазначае цэлую сямейку, ці пакет, у пэўных адносінах падобных паняццяў, размежаваць якія па чыста фармальных, структурных характарыстыках, як правіла, немагчыма" (Ракитов 1982, 28).

Вырашыць гэтую задачу пад сілу толькі спецыялізаванаму аднаканцэптнаму слоўніку, які ствараецца шляхам вывучэння распрацаваных прадстаўнікамі самых розных навук і галін прафесійных ведаў азначэнняў розных канцэпт-пераменных і іх шматлікіх значэнняў, што адносяцца да аднаго і таго ж базавага, пакетнага паняцця. Менавіта спецыяльны аднаканцэптны слоўнік дае магчымасць стварыць паслядоўную, лагічна несупярэчлівую класіфікацыю многіх соцень канцэпт-пераменных і іх шматлікіх значэнняў, з якіх складаецца змест таго або іншага (але толькі аднаго!) базавага, пакетнага паняцця. У якасці прыкладаў такіх спецыяльных аднаканцэптных слоўнікаў, выдадзеных першапачаткова ў краінах Захаду, можна назваць наступныя даведачныя выданні:

- ADictionaryofWordsaboutAlcoholМ. Келера і М. Маккормік (1968);

- Словарь театра(пер. з фр.) П. Паві (1991);

- A Dictionaryof Lawпад рэд. Э.А. Марцін (1994) і інш.

У апошнія гады складаюцца такія аднаканцэптныя слоўнікі і на постсавецкай прасторы. У якасці прыкладаў можна згадаць наступныя слоўнікавыя выданні:

1) Время как объективно-субъективный феномен: Словарь І.А. Хасанава (Москва, 2011). У гэтыманалітычным слоўніку кагнітыўнага характару змяшчаецца 118 артыкулаў для апісання часавых паняццяў, якія ў сукупнасці глыбока і ўсебакова раскрываюць паняційны змест такога базавага, ключавога навуковага канцэпта, як ЧАС. У памянёным аднаканцэптным слоўніку асаблівая ўвага надаецца дыскусійным момантам у сучасных уяўленнях аб часе. Таму аўтар, абапіраючыся на даныя сучасных навук, крытычна аналізуе гэтыя спрэчныя погляды і палажэнні і імкнецца аргументавана прадставіць сваё разуменне разглядаемых праблем. Асноўны змест аўтарскай канцэпцыі, што ляжыць у аснове Слоўніка, выкладзены ў артыкулах: Гнасеалагічныя пазіцыі, Суб’ектыўны час, Модусы часу, Адноснасць раўнамернасці часу, Шматузроўневасць часу, Фізічны час, Біялагічны час (Хасанов 2011, 60);

2) слоўнікавы дадатак (Глоссарий) да манаграфіі В.І. Ляшэнкі Финансово-регуляторные режимы стимулирования экономического развития: введение в экономическую режимологию(Донецк, 2012). У гэтым аднаканцэптным аналітычным гласарыі прадстаўлена звыш 50-ці артыкулаў з апісаннямі паняційнага зместу канцэпт-пераменных базавага навуковага канцэпта РЭЖЫМ (у ліку такіх канцэпт-пераменных: Административно-правовой режим, Календарный режим, Колебательный режим, Нагрузочный режим, Правовой режим банкротства, Правовой режим имущества страховщиков, Правовой режим имущества членов семьи, Режим военного положения, Режим государственной границы, Режим доступа к информации, Режим законности, Режим инвестиций, Режим ипотеки, Режим лицензирования и квотирования, Режим наибольшего благоприятствования, Режим национальный, Режим округа санитарной охраны, Режим работы, Режим справедливый и недискриминационный, Режим таргетирования, Режим труда и отдыха, Режим хранения, Режим экономии, Сменный режим, Специальный правовой режим, Таможенный режим, Тоталитарный режим, HS-режим, LS-режим і інш.). У сукупнасці з манаграфіяй В.І. Ляшэнкі дадзены канцэптуальны гласарый глыбока і шматбакова раскрывае паняційны змест базавага навуковага канцэпта РЭЖЫМ.

3) Зведений словник назв суб’ектів культурноі діяльності в украінській мові Н.Г. Лозовой (наук. ред. В.Л. Іващенко, Ніжин, 2016). У гэтым ідэаграфічным слоўніку апісваецца паняційны змест 1692 лексічных адзінак, што ў сукупнасці дае вычарпальнае ўяўленне пра такі базавы навуковы канцэпт, як СУБ’ЕКТ КУЛЬТУРНАЙ ДЗЕЙНАСЦІ.

4) 100 слоў пра сучасную беларускую літаратуру: Даведнік А.П. Бязлепкінай (Мінск, 2012). У гэтым аднаканцэптным аналітычным слоўніку змяшчаюцца разгорнутыя энцыклапедычныя апісанні каля 100 літаратуразнаўчых тэрмінаў і з’яў сучаснай беларускай літаратуры, што ў сукупнасці даюць адэкватнае ўяўленне пра такі базавы культурны канцэпт, як СУЧАСНАЯ БЕЛАРУСКАЯ ЛІТАРАТУРА.

Завяршаючы аналіз практыкі складання аднаканцэптных слоўнікаў, што выдаюцца сёння як у развітых краінах Захаду, так і ў асобных постсавецкіх краінах, мэтазгодна зрабіць наступныя высновы:

1) дыскусія вакол катэгорыі адназначнасці тэрміна паступова сціхае. Гэты працэс мае сваёй кропкай адліку выхад з друку манаграфіі Рыты Цыммерман Towards New Waysof Terminology Description: The Sociocognitive Approach (2000), у якой у якасці аднаго з гнасеалагічных слупоў новага тэрміназнаўства быў абвешчаны прынцып неадназначнасці тэрміна;

2) найбольш адэкватным спосабам апісання і сістэматызацыі паняційнага зместу базавых, пакетных паняццяў у цяперашні час выступае, на наш погляд, складанне спецыяльных аднаканцэптных слоўнікаў;

3) удзел у складанні такіх аналітычных слоўнікаў кагнітыўна-міждысцыплінарнага характару з неабходнасцю патрабуе выхаду за межы як сваёй навуковай парадыгмы (напрыклад, лінгвістычнай парадыгмы), так і прадмета свайго даследавання. І тут галоўнае – не палохацца і цвёрда памятаць наступныя словы выдатнага амерыканскага мовазнаўца Эдварда Сэпіра:

"Надзвычай важна, каб лінгвісты, якіх часта абвінавачваюць – і абвінавачваюць справядліва – у адмове выйсці за межы прадмета свайго даследавання, нарэшце, зразумелі, што можа азначаць іх навука для інтэрпрэтацыі чалавечых паводзін наогул. Падабаецца ім ці не, але яны павінны будуць усё больш і больш займацца рознымі антрапалагічнымі, сацыялагічнымі і псіхалагічнымі праблемамі, якія ўрываюцца ў галіну мовы" (Цыт па: Вандриес 1964, 237-238).


Алексеева, О.Б. (1993), "Систематизация терминологии при составлении двуязычных специальных словарей", Терминоведение и профессиональная лингводидактика, 2, сс. 12-16.
Болотов, В.И. (2008), "А.А. Потебня и когнитивная лингвистика", Вопросы языкознания, 2, сс. 82-96.
Брагина, А.А. (2006), "Оттенок значения термина", в Татаринов, В.А. Общее терминоведение: Энциклопедический словарь, Московский Лицей, Москва, сс. 134-136.
Бреннан, Р. (1997), Словарь научной грамотности, "Мир", Москва.
Бусыгина, И. & Захаров, А. (2006), Sumergocogito. Политический мини-лексикон, Московская школа политических исследований, Москва.
Вандриес, Ж. (1964), "Язык", в Звегинцев, В.А. История языкознания XIX–XXвв. в очерках и извлечениях, Москва, 1, сс. 440-459.
Виноградов, В.В. (1953), "Основные типы лексических значений слова", Вопросы языкознания, 5, сс. 3-29.
Герд, А.С. & Буторова, У.В.(ред.) (2014), "Введение",Словарь специальной лексики русского языка, Русская коллекция, СПб, сс. 3-6.
Голышко, А. (2016), "Встречаем Индустрию 4.0", Радио, 9, сс. 4-7.
Гринев-Гриневич, С.В. (2009), Введение в терминографию: Как просто и легко составить словарь, 3-е изд., Книжный дом "ЛИБРОКОМ", Москва.
Гудков, Д.Б. &Ковшова, М.Л. (2007), Телесный код русской культуры: материалы к словарю,Гнозис, Москва.
Демьянков, В.З. (1982), Англо-русские термины по прикладной лингвистике и автоматической переработке текста, Всесоюзный центр переводов ГКНТ и АН СССР, Москва, 2. Методы анализа текста.
Дженкинс, М. (2001), 101 ключевая идея: Эволюция, ФАИР-ПРЕСС, Москва.
Дженкинс, М. (2002), 101 ключевая идея: Генетика, ФАИР-ПРЕСС, Москва.
Замятин, Д.Н. (2004), "Метагеографический словарь", в Замятин, Д.Н., Метагеография: Пространство образов и образы пространства, Аграф, Москва, сс. 244-265.
Карпович, А.Е. (1977), "О лексикографической терминологии", Современная русская лексикография. 1976, Наука, Ленинград, сс. 205-210.
Ключевский, В.О. (1989), "Терминология русской истории", в Ключевский, В.О., Сочинения в 9 т., Мысль, Москва, 6. Специальные курсы, сс. 94-224.
Коваль, В.И. (2007), "Гендерно маркированные концепты и их вербализация в художественных текстах", в Коваль, В.И., Язык и текст в аспекте гендерной лингвистики: монография, ГГУ им. Ф. Скорины, Гомель, сс. 128-203.
Кокарев, С.С. (2013), "Современная натурфилософия: перспективы в фокусе единства", Метафизика, № 3, сс. 86-140.
Мызников, C.A. (отв. ред.)& Колесов, В.В. (2011), "Труды и дни Ф.П. Сороколетова",dСороколетов, Ф.П., Избранные труды, Наука, СПб,cc. 17-27.
Гараджа, Н.В. (сост.) (2007),Константы русской политической культуры,Издательство "Европа".
Котелова, Н.З. (20151), "Указания на синтаксические связи слов в толковом словаре как средство разграничения смысловых различий", в Котелова, Н.З. Избранные работы, Нестор-История, СПб, сс. 137-167.
Котелова, Н.З. (20152), "Теоретические аспекты лексикографического описания неологизмов", в Котелова, Н.З., Избранные работы, Нестор-История, СПб, сс. 254-268.
Татаринов, В.А. (отв. ред.) & Кульпина, В.Г. (2007), "Отражение научной картины мира в общенаучном словаре", Кульпина, В.Г., Польско-русский общенаучный словарь, Московский Лицей, Москва, сс. 273-289.
Кэллахан, Дж. (2006), Экономика для обычных людей: Основы австрийской экономической школы, Социум, Челябинск.
Лапшин (2006), Неизданный Иван Лапшин, Издательство СПбГАТИ, СПб.
Лебедев, С.А. (2017), Краткий словарь по методологии научного познания, Издательство МГТУ им. Н.Э. Баумана, Москва.
Лейчик, В.М. (2007), "Три возраста термина", Terminologija,14, рр.10-19.
Марчук, Ю.Н. (1992), Основы терминографии, ЦИИ МГУ, Москва.
Митчелл, П. (2001), 101 ключевая идея: Экология, ФАИР-ПРЕСС, Москва.
Налимов, В.В. (1994), На грани третьего тысячелетия: что осмыслили мы, приближаясь к XXIвеку, Лабиринт,Москва.
Никитина, С.Е. (1978), Тезаурус по теоретической и прикладной лингвистике (Автоматическая обработка текста),  Наука, Москва.
Оливер, П. (2002), 101 ключевая идея: Мировые религии, ФАИР-ПРЕСС, Москва.
Прокофьева, В.В. (2008), Язык науки как компонент естественнонаучного образования в технических вузах, МГУ.
Ракитов, А.И. (1982), Историческое познание. Системно-гносеологический подход, Политиздат, Москва.
Соломоник, А. (2002), Философия знаковых систем и язык,2-е изд.,МЕТ, Минск.
Степанов, Ю.С. (2007), Концепты: Тонкая плёнка цивилизации, Языки славянских культур, Москва.
Сулакшин, С.С. (2007), "Гуманитарные науки как фабрики мысли. Российская диагностика", Российская гуманитарная наука: генезис и состояние, Материалы научного семинара, Научный эксперт, Москва,2,сс. 55-99.
Сунь Шуфан & Шелов, С.Д. (2017), "Термин как основная единица терминологии: разнообразие определений и единство пониманий", Вопросы языкознания, 6, cc. 102-114.
Татаринов, В.А. (2006), Общее терминоведение: Энциклопедический словарь, Московский Лицей, Москва.
Хасанов, И.А. (2011), Время как объективно-субъективный феномен: Словарь, Прогресс-Традиция, Москва.
Чепкасова, Е.В. (2006), Язык науки как предмет философского анализа, СПбГУ, СПб.
Чернавский, Д.С.(2004), Синергетика и информация (динамическая теория информации),2-е изд.,Едиториал УРСС, Москва.
Чурилина, Л.Н. (2009), "Современный православный дискурс: проблемы лексикографического представления", Проблемы истории, филологии, культуры, 2, сс. 377-383.
Шматко, Н.А. (2009), "Национальные концепты российского социологического дискурса",Социологический журнал,1, сс. 103-116.
Bruno, F.J. (1986), Dictionary of Key Words In Psychology,London, New York.
Charlesworth, A. (2007), Key Concepts in E-commerce, Palgrave MacMillan, Houndmills.
Durbin, P.T. (1988), Dictionary of Concepts in the Philosophy of Science, Greenwood Press, Inc., New York.
Finch, G. (2005), Key Concepts in Language and Linguistics, 2nded., Palgrave MacMillan, Houndmills.
Harris, W.V. (1992), Dictionary of Concepts in Literary Criticism and Theory, Greenwood Press, Inc., New York.
Larkin, R.P. &Peters,G.L. (1983), Dictionary of Concepts in Human Geography, Greenwood Press, Inc., New York.
Ritter, H. (1986), Dictionary of Concepts in History, Greenwood Press, Inc., Westport (Connecticut).
Roberts, K. (2009), Key Concepts in Sociology, Palgrave MacMillan, VI, Houndmills (UK), New York.
Smith, S.L.I. (1990), Dictionary of Concepts in Recreation and Leisure Studies, Greenwood Press, Inc., New York.
Sutterland, J. & Canwell, D. (2004), Key Concepts in International Business, Palgrave MacMillan, Houndmills, IX.
Tatarkiewicz, W. (1976), Dziejeszesciupojec: Sztuka. Piekno. Forma. Tworczosc. Odtworczosc. Przezycieestetyczne, WydawnictwoNaukowePWN, Warszawa.
Thota,H. & Munir, Z. (2011), Key Concepts in Innovation., Palgrave MacMillan, Houndmills.


***

Полисемија термина у описном тезаурусном речнику (из угла српске теоријске и практичне лексикографије)

Владан Joвaнoвић (Београд, Србија)


Лексичка полисемија (многозначност) сама по себи јесте сложен језички феномен који не само да у лексиколошким истраживањима заузима средишње место него и у теоријској и практичној лексикографији. Многа питања у вези с овим језичким феноменом теоријски су објашњена, али, упркос томе, у лексикографској пракси неретко искрсавају додатна питања и дилеме. Ситуација се још више чини сложеном када су у питању лексикографски описи специјалне лексике, односно терминологије. То је посебно видљиво у дескриптивним речницима тезаурусног типа, јер се, с једне стране, настоји очувати лингвистичка концепција речника, а, с друге стране, настоје се задовољити сви критеријуми који су неопходни у опису ове врсте лексике. Овде имамо на уму, с једне стране, очекивање корисника да у тезаурусном речнику пронађу ваљано описана значења великог броја стручних термина, као и настојање лексикографа да очувају филолошку (лингвистичку) концепцију речника, тј. да терминима као и осталим речима у првом реду пруже граматички и лексичко-семантички третман, па тек онда да дају информацију о његовом месту и статусу у одговарајућем систему специјалних појмова, с друге стране.

Везано за ову тему, кључно питање у лексикографији тиче се препознавања полисемије код термина и потом налажење адекватног начина за његову лексикографску обраду. Несумњиво је да се ради о полисемији термина онда када се један термин употребљава за означавање појмова из различитих области струка и наука, нпр. монитор (у војној, техничкој, информатичкој терминологији), морфологија (у медицини, биологији, географији, лингвистици), елевација (у техничкој, војној, астрономској терминологији) итд. Једно од главних питања у лексикографској пракси тиче се успостављања хијерархије значења односно утврђивања редоследа значења код термина са развијеном полисемијом. Када је реч о пракси израде великог Академијиног речника, хијерархија значења сагласна је хронологији развоја конкретног значења од струке до струке. То, међутим, није увек једноставно постићи, па се често лексикографи воде и другим критеријумима, као што су број расположивих примера, те распоред терминолошких значења у другим узорним речницима (домаћим и страним) итд.

Циљ овога рада је да се на основу примене досадашњих теоријских знања о полисемији у лексичком систему, као и лексикографске праксе при изради описног речника тезаурусног типа, проблем полисемије осветли и из угла специјалне лексике српског језика у двама лексикографским пољима – теоријском и практичном. Резултате наше анализе видимо као теоријски прилог учењу о полисемији унутар лексичког система српског језика – конкретно његовог терминолошког подсистема. Практични циљ овог рада је да се осветљавањем проблема полисемије у терминологији унапреди лексикографска пракса обраде термина у речнику описног типа. Као корпус за ово истраживање послужио је, пре свега, Речник САНУ, те други мањи и већи описни и специјални (терминолошки) речници.

Тезаурусни речник и његов однос према терминолошкој лексици

Сам термин тезаурусни речнику савременој лингвистици није једнозначан. Његово одређење креће се од тога да се речником тезаурусом у литератури представља речник великог формата у којем је описана општа или специјална лексика једног језика уз приказ лексичких односа, као што су семантички односи и реалије (синоними, антоними, пароними, хипероними итд.), па до речника одређеног писца односно његовог стваралаштва, које подразумева исцрпан опис његовог лексичког богатства.

Тако, на пример, у описном речнику руског језика С.И. Ожегова уз одредницу тезаурус издвојена су два значења:

1. речник једног језика са задатком потпуног, исцрпног описа његове лексике;

2. речник који у целости захвата термине, појмове какве специјалне сфере (Ожегов).

У лингвистичком енциклопедијском речнику новијег датума, аутора Тихонова и др., речник тезаурус је овако дефинисан:

1. речник у којем је описана целокупна лексика једног језика (домаћег или страног), тип речника који одражава речнички састав једног језика у пуном обиму. Ови аутори се позивају на дефиницију Л.В. Шчербе, кога и цитирају: "Тhesaurusхарактеризуется именно тем, что в его словник включаются все слова, какие только кем-либо были употреблены, хотя бы это и имело место всего один раз..." (Щерба 1974, 288);

2. идиографски речник, у којем одреднице нису поређане ппрема алфабету већ по одређеним појмовним сферама;

3. (са напоменом да је реч о уском значењу термина) речник у којем се описују све речи употребљене у одабраним текстовима, нпр. речник језика тога и тога писца или дела његовог стваралаштва (Тихонов и др., 2008).

Међутим, у српској науци о језику појам тезаурусни речник правасходно је везан за општи речник академског типа, какав је у нас Академијин Речник српскохрватског књижевног и народног језика. Ово је традиционално одређење термина речника тезауруса, какво је владало у лингвистици ранијег периода њеног развоја. На слична појмовна одређења налазимо и код других савремених аутора. Тезаурусни речник (од грч. θησαυρός 'ризница') у начелу захвата сав лексички материјал једног језика, због чега је могућност селекције тога материјала у овом типу речника веома сужена (уп. Шимчук 2003, 16). Идеални тезаурусни речник бележи и објашњава све што постоји у језику, па тако и терминологију као његов специјални лексички фонд. У српској филологији у вишедеценијској фази израде јесте речник тезаурусног типа –Речник српскохрватског књижевног и народног језика САНУ, у којем терминологија такође запрема немали део до сада објављеног речничког текста[1].

Са проблемом идентификације и обраде термина у општем речнику српског језика, лексикографи се свакодневно сусрећу. Сложеност овог проблема огледа се, с једне стране, у концепцији језичких речника, у којима се термини различитих струка обрађују по категоријалним принципима граматике и семантике, као и у томе да се терминолошки слој у речнику ваљано представи корисницима, с друге стране. Да би се то постигло, терминолошке специфичности лексичких јединица описују се на основу постојећих и релевантних терминолошких речника.

Обрада термина у описном речнику српског језика, подлеже, дакле, лингвистичкој концепцији, што се огледа у начину одређивања значења, и по начину ређања значења, и по стилистичкој перспективи, и по граматичкој перспективи. Одабир термина који улазе у речник одређује се према њиховој општејезичкој вредности, и то тако да им је увек даван језички, а никако енциклопедијски опис (уп. Белић 1959, XX). Лексикографска дефиниција термина у Речнику САНУ у начелу се не разликује од основних елемената дефиниције нетерминолошке лексике, што значи да она подразумева адеквактан граматички и семантички опис значења, сажетост и информативност. Иако у Речнику САНУ дела из књижевности чине окосницу његове грађе, међу речима се налази и велики број термина, додајмо и оних старијих, које не налазимо у постојећим стручним речницима и енциклопедијама.

Полисемичност (вишезначност) термина домаћег и страног порекла и њихова презентација у речнику општег типа

Полисемија или вишезначност (многозначност) лексема јесте универзална појава, својствена свим језицима света[2]. Полисемија се најчешће везује за речи општеглексичког фонда, док се о полисемији у терминологијама у науци о српском језику посвећује мање пажње, упркос томе што изучавање полисемије заузима централно место у терминолошким истраживањима у свету. Разлог таквог стања је тај што се све до скора сматрало да термини не могу бити вишезначне речи, будући да је термин ускоспецијализована номинација за означавање једног, јединственог и специјалног појма[3]. Такав поглед на термине и терминологију пренебрегава чињеницу да се тачно означавање појма тиче само појма оделитог терминосистема, у оквиру којег реч термин и не може имати више од једног значења, на пример термин морфологија, иако вишезначан са становишта општег лексичког фонда, у конкретној области знања (нпр. лингвистичкој номенклатури) он има тачно одређено (једно) значење. О томе, позивајући се на ставове Н.С. Гаранине, Л.В. Ричкова каже: "Существует точка зрения, согласно которой«полисемия у терминов,принадлежащих разным терминологиям, практически не мешает правильному их пониманию; обычноконтекст исключает двусмысленность»" (Рычкова 2012, 57).

У савременом српском терминонословљу аутори заступају оба схватања: једно, које се заснива на становишту о полисемији унутар термина као и унутар било које друге речи, и друго, рекли бисмо ређе, које значење термина издваја као реализацију хомонимне лексичке јединице (Дешић 2017). Начелно говорећи, водећи савремени словенски терминолози сагласни су са Лејчиковим критеријумима класификације по којима се одређује када је реч о многозначности термина а када о хомонимији. Према њима о многозначности се може говорити уколико значења повезује иста сема, док супротно, уколико се значења не могу повезати заједничком семом, реч је о хомонимији.

Полисемија термина најчешће се односи на речи страног порекла, што је разумљиво имајући у виду то да се домаћи терминолошки фонд махом попуњава из тог лексичког комплекса. Специјални фонд српског језика, тј. терминологија у највећој мери се састоји од речи страног порекла на грчко-латинским језичким основама, будући да српска књижевнојезичка регулатива допушта адаптацију речи страног порекла као начина богаћења стручне терминологије[4]. Вишезначне термине страног порекла бележе домаћи описни речници српског језика, нпр.: асоцијација[5], база[6], маневар[7], операција[8] итд. Међу терминима са више значења налазимо и оне домаћег порекла, али је њихов број, претпостављамо, мањи: корен/коријен(са својим специјалним значењима у анатомији, ботаници, математици, лингвистици итд.), јединица (у математици, војсци, администрацији) итд. Дакле, о полисемији термина говори се у случајевима када се један термин, тј. реч истог морфемског и фонетског састава односи на више појмова у различитим областима науке, струке, уметности, духовности и културе (в. Дешић 2017).

Питање које се намеће пред лексикографе, када је реч о обради термина, јесте "како поступити онда када се исти основни облик речи у служби термина односи на више појмова из различитих (терминолошких) области. Да ли је у тим случајевима реч о полисемији или хомонимији? (Дешић 2017). Треба ли за сваки термин успостављати засебну хомонимску одредницу или пак у оквиру истог чланка обрадити и друга терминолошка значења?

Када је реч о приступу при изради Речника САНУ, одговор даје раније утврђена концепција, као и лексикографкса пракса заснована на упутствима за израду поменутог речника. Према том становишту, термине који припадају различитим терминосистемима треба обрадити у оквиру истог речничког чланка уколико потичу од заједничке основе речи. То, такође, подразумева да су терминолошка значења повезана најмање једном заједничком семом, што је, у теоријском смислу, у сагласности са већ поменутим ширим теоријским схватањем о полисемији термина у словенској лингвистици.

Поред "етимолошког" критеријума, за категорију хомонимије релевантан фактор је поимање и интерпретирање значења или смислова идентичних форми. Према Л. Згусти "хомонимија почиње у тренутку кад говорници језика нису у стању да схвате различите смислове као повезане" (Згуста 1991, 75). Ово није егзактан критеријум, али то не значи да је концепција хомонимије која се овде нуди погрешна. Л. Згуста истиче да "овде постоји огромна област несигурности" и да одређење хомонимије много зависи од лексикографске традиције конкретног језика (в. Згуста 1991, 76). Питање односа полисемије и хомонимије нарочит значај има у лексикографији, па представља један од средишњих проблема теоријске лексикографије. Како је терминографија произашла из практичног рада састављања терминолошких речника, у њеним основама су такође теоријска знања лексикографије, па тако и једне од њених средишњих предмета – вишезначности односно полисемије.

Као најчешћи начини настанка вишезначности у пољу терминологија у српском језику издвајају се следећи:

- терминологизација (од речи општег лексичког фонда);

- детерминологизација (колоквијализацијом стручних назива речи када реч, по пореклу термин, добија ново нетерминолошко значење);

-ретерминологизација (када терминолошка јединица једне области знања поприма нови садржај у пољу друге области).

Уз илустрацију са одабраним примерима, прокоментарисаћемо поменуте процесе у развоју полисемије термина у савременом српском језику.

Терминологизација. Терминологизација је процес када општеупотребна реч – по пореклу нетермин ‒ постане термин у одговарајућем контексту њене употребе. Реч је о процесу супротном процесу детерминологизације (в.Рычкова 2012, 56). На тај начин реч проширује свој значење укључујући у свој садржај нове денотате. На пример, у војној терминологији тeрминолошка значења настала су терминологизацијом основног лексичког значења лексема путем лексичких механизама метафоре и метнимије:

- бок "лева или десна страна неке војне јединице у маршевском или борбеном поретку";

- ватра "пуцање из ватреног оружја";

- глава "предњи део војних јединица који за собом вуче осталу војску";

- гусеница "гвоздени ланац у облику широке у круг спојене (бескрајне) траке која обухвата више точкова тенка; читав такав систем (ланац и точкови)";

- душа "унутрашњост цеви ватреног оружја";

- јеж "врста оруђа за избацивање противподморничких бомби";

- језик "заробљеник од кога треба изнудити обавештења, податке о непријатељској војсци, плановима непријатеља и сл.";

- крило"бочни делови редова у које су постројени војници или бочни делови војних формација у борбеном поретку";

- лептир "део пушке";

- маказе "положај војних јединица опкољених и стешњених противничким трупама распоређеним у два крака који се сужавају у облику маказа; војне јединице распоређене са страна противника у два крака, клешта";

- мушица "предњи нишан";

- уста "део цеви оружја или оруђа" итд.

Веома често терминологизација се у језику остварује путем семантичког позајмљивања, које се најчешће одвија у двама видовима:

а) калкирањем, при чему настају –

- 1° лексички калкови, којима се у језик уводи или нова језичка јединица (натчовек, надвојвода)или се садржај појма преузет из страног језика именује постојећом лексемом са еквивалентнм основним значењем као у језику даваоцу (миш"део рачунарског система који уз тастатуру служи да се њиме управља");

-2° синтагматски или структурни калкови, којима се у језик уноси нов израз или конструкција[9], на пример у војној терминологији мртва стража(уп. фр. sentinelleperdue);

б) преузимањем значења из полисемантичке структуре речи страних језика у структуру интернационалних речи домаћег језика, нпр.:

- морфологијау биологији, лингвистици и другим наукама;

-корпусу војној терминологији, лингвистици и архивистици) (в. Јовановић 2017, 67-68).

Детерминологизација. Детерминологизација је процес супротан терминологизацији, где реч, по пореклу термин, проширује своју употребу на друге комуникативно-прагматичке контексте – од специјалних (професионалних) преко неформалних до општеупотребних. Примера детерминологизације лексике у српском језику има доста и о њима се у последње време подробно писало. Детерминологизација се објашњава као ширење термина из научног функционалног стила, (обично) преко новинарског, у разговорни, док се као узрок ове појаве наводи тзв. интелектуализација и демократизација у језику јавне употребе (Драгићевић 2017). Ради се о појави која је добила на замаху последњих неколико деценија захваљујући популаризовању струка и наука путем средстава јавног информисања, а посебно њихове стручне терминологије, која у одговарајућем измењеном контексту налази плодно тло за фразеологизирање. Појава фразеологизирања стручне терминологије обухвата најпре разговорни функционални стил, чији се одрази налазе у текстовима новинарског функционалног стила и у књижевноуметничким текстовима. Будући да су многи институционални дискурси попримили одлике војног дискурса, у литератури се почело говорити о милитаризацији других дискурса, а пре свега политичког и спортског – војни термин стратегија користи се и у политичком, економском, спортском, али и у научном говору (нпр. говорне стратегије) – што говори о томе колики је значај војске као друштвене институције (Милосављевић 2015, 87). Поред војне терминологије, медицинска терминологија нарочито је подложна детерминологизацији у језику опште употребе (уп. нпр. употребу терминаоперација, скрининг, рак(канцер), плацебоу политичким, правно-економским, новинарским и др. контекстима).

Ретерминологизација. Ретерминологизација је добијање новог терминолошког значења на основу постојећег. Најчешће је у питању полисемија термина при чему се термин једне области знања проширује на друге области знања уз ново терминолошко значење за дату област, нпр.:

- корпусу војној, правној, лингвистичкој терминологији;

- морфологијау ботаници, медицини, географији, лингвистици;

-скринингу медицинској, филмској, правно-политичкој терминологији итд.

Једно од важних питања термина у лексичком систему, када је реч о језику специјалне намене, јесте питање постојања лексема које се употребљавају истовремено и у терминологији и у општеупотребном језику, тј. питање о консубстационалности специјалне лексике[10] (рус. консубстанциональность) (в. Рычкова 2012, 55). Ово питање има велики значај колико за саму науку о терминима толико за теоријску и практичну лексикографију, у којима се и пре установљења самога термина о овој појави расправљало и писало[11]. Реч вера, на пример, означава унутрашње осећање, уверење у истинитост, постојање нечега што није очигледно и рационално доказиво, убеђеност, али, истовремено, реч вераима и терминолошко значење полазећи од верског исповедања православне Цркве и њених верника: "Вера је потврда (у нама), која назначава да неке реалности за које се надамо [и за које верујемо (прим. В. Ј.)] да ћемо их једном сусрести, стварно постоје" (Костић 2017, 10).

Реч је о целокупном свету истина које прихватамо ради Откровења Божијег. Међутим, у речнику општег, неспецијалног типа дефиниција речи која може бити и термин захтева опште одређење појма, а потом се његова специјализација постиже давањем значења у оквиру исте дефиниције или у оквиру засебне дефиниције са назнаком да је реч о специјалној употреби речи односно термина. Ипак, границе између вере као унутрашњег осећања, односно уверења, убеђења у истинитост постојања нечега недоказаног и недокучивог рационалним путем, с једне стране, и вере као прихватање откривених, датих истина, догме, с друге стране, није чврста граница између термина и општеупотребне речи, па се стога намеће питање како ове случајеве консубстационалностипредставити на најадекватнији начин у речницима општег типа.

Када је реч о лексикографији, средишње питање вишезначности термина везано је за опис његовог лексичког значења и презентације у речничком чланку. Ради се, дакле, о томе како успоставити хијерархију значењских смислова и којих се критеријума при томе треба држати. Хијерархија значења термина нарочито долази до изражаја у случајевима када термини потичу из различитих научних области, тј. када се иста терминолошка јединица употребљава у више терминолошких система (нпр. корпуси операцијау војној, медицинској, математичкој терминологији), затим утврђивање односа између општег и терминолошког значења домаћих речи (нпр. јединица, ћелија), затим издвајање случајева поклапања општег и терминолошког значења, када само контекст у којем се реч употреби може указати на то да ли је реч о термину или о речи опште употребе, што смо малочас представили кроз појамконсубстационалности.

Ово су главна, средишња, али свакако не и једина питања која лексикографа при изради речника тезаурусног типа – Речника САНУ – остављају у недоумици када се сусреће са проблемом вишезначности терминолошких јединица. Тако је, на пример, лексема дифузија одређена као лексема чије значење није примарно терминолошко. Уз то, реч има широку апстрактну семантику – 1. "растурање, расипање, расплињавање". Секундарно значење одређује се у РСАНУ као терминолошко (2. физ.) "продирање једног гаса у други или једне течности у другу, спонатано међусобно мешање". Поставља се питање односа између ова два значења. Да ли се ово друго може одредити као терминологизација, како је иначе у речнику представљено, или као детерминологизација термина, што се према овако постављеној хијерархији у Речнику не види. Сагласни смо са мишљењем Р. Драгићевић (2017) да би друго решење било правилније, тј. да су значења постављена обрнутим редом, што би правилно показало процес детерминологизације термина из физике.

Навешћемо и примере из других области знања. Иако се једнозначност издваја као важна лексичкосемантичка карактеристика терминолошке и специјалне лексике уопште, за филозофску лексику, према прегледаном корпусу, може се рећи да је свега неколико типова лексике који се семантички реализују најчешће само као речи из домена филозофије[12] (Милосављевић 2017).

Узимајући у обзир снажан утицај филозофије и њених дисциплина на развој науке уопште, не чуди то што се филозофски термини, с истим или сличним семантичким садржајем, јављају и у другим научним областима: уп. нпр. термине негација, објекат, предикату лингвистици, термин субјективизаму социологији, у психологији термин катарзаитд. Филозофска лексика употребљава се и у језику политике, економије, али и у језику свакодневне комуникације, где терминолошка лексика, разним семантичким трансформацијама, губи обележје специјализоване филозофске лексике и постаје део општеупотребног лексичког фонда (Милосављевић 2017). За такву лексику такође се може рећи да се детерминологизира.

Прегледајући јединице филозофског терминолошког система у Речнику САНУ и Речнику МС, Б. Милосављевић је утврдила да се оне понекад не препознају примарно као термини – њихова терминолошка значења су потиснута, те се у лексичком опису ових речи као примарно значење наводи њихово нетерминолошко значење. Тако Речник МС у лексичкосемантичком опису грцизма стихијакао филозофско значење квалификује тек пето од укупно шест значења и подзначења − 'у античкој материјалистичкој филозофији један од основних елемената природе (ватра, вода, ваздух, земља)', док као примарно значење наводи опште значење − 'природна појава која се истиче силном рушилачком снагом'. У истом овом речнику код речи песимизампредност у навођењу значења даје се такође нетерминолошком значењу 'склоност да се све види у мрачном светлу, у безнадности' проистеклом из терминолошког значења 'филозофски поглед на свет прожет суморношћу, сумњом и безнадношћу, који сматра да је свет у својој бити само зло' (Милосављевић 2017).

С друге стране, у савременом српском језику постоје речи које речници српског језика описују као филозофске термине, али које већина носилаца српског језика не препознаје као такве или им нису блиске у њиховом језичком осећању. Према лексикографским изворима, циникје изворно филозофски термин са значењем 'припадник филозофске школе коју је у 4. ст. пре н. е. основао Сократов ученик Антистен и која је одбацивала моралне норме засноване на друштвеним обичајима' (Речник МС). Ова реч је у општем језику развила секундарно значење 'заједљив човек; онај који је равнодушан на добро и зло, који презире друштвене моралне норме и обавезе, који се свему руга и коме ништа није свето'. Иако је ово потоње значење у семантичкој структури речи циникрангирано као хијерархијски ниже значење, оно је у језичком осећању носилаца српског језика примарно, а често и једино (в. Милосављевић 2017).

У Речнику МС код придева сушти, , дата су два значења:

- а. "прави, истински, збиљски", са примерима у спојевима: сушта истина, сушто дете, сушта проза, сушто колебање, сушта лаж;

- б. "исти, истоветан": сушти отац,сушти онај Ајдук Вељко, а иста значења пренета су и у једнотомни речник МС (РСЈ).

Премда се у савременим текстовима српског православног богословља придев суштиучестало користи, у описним речницима савременог српског језика (двама матичиним речницима, вишетомном и једнотомном), осим квалификатора цсл. који упућује само на црквенословенско порекло речи, употреба придева суштиу примарном, религијском значењу са партиципском функцијом "који јесте", као и са именичком функцијом "онај који јесте" за именовање самог Господа – Сушти, није илустрована примерима нити је то значење у њима дато. Навођењем изведених значења после терминолошког и за лексику у сфери српске православне духовности, како се у највећој мери чини за специјалну лексику из других сфера, пружио би се још један пример детерминологизације специјалне лексике као један од начина настанка полисемије у савременом српском језику.

Издвојени примери из лексикографске обраде термина у описним речницима српског језика и њихова теоријска лексикографска поставка упућују на тешкоће са којима се сусрећу лекскографи када је реч о утврђивању и описивању примарног значења у односу на секундарна, изведена, што се нарочито види у случајевима када реч припада и општем и специјалном фонду српског језика. Наведени случајеви недвомислено потврђују запажање које је већ раније изнето у лингвистичкој литератури, а које се, у најгрубљим цртама, своди на констатацију да је у језику веома изражено прожимање и саодношење специјалног и неспецијалног, општег лексичког фонда.

Свакодневна потрага за новим називима којима би се означиле ствари које долазе у српски језик услед масовног увоза и потрошње робе и идеја, чини да постојећи творбени модели нису довољни, па се стога трага и за другим, мање сложеним и једноставнијим решењима. Поред бујног развоја сложеница у пољу нових речи и термина, усвајање нових појмова постиже се и ширењем семантичке структуре постојећих лексичких номинација помоћу 'нематеријалних језичких средстава', међу које се као најпознатији издвајају следећи: семантичка деривација, семантичко калкирање, терминологизација, детерминологизација. Узимајући у обзир продуктивност поменутих процеса, можемо са сигурношћу казати да је реч о појавама које не заостају за творбеним граматичким средствима већ их у доброј мери надилазе.


Белић, А. (1959), "Увод", у Речник српскохрватског књижевног и народног језика, I, Српска академија наука, Београд, VII–ХХVI.
Гринев-Гриневич, С.В. (1993), Введение в терминоведение, Москва.
Гринев-Гриневич, С.В. & Сорокина,Э.А. (2015), "Полисемия в опщеупотребительной и в специальной лексике", Вестник Московского государственного областного университета, 4, Москва, 51-64.
Дешић, М. (2017), "Специјална лексика и полисемија", у Јовановић, В. (одг. ур.), Словенска терминологија данас, Српска академија наука и уметности, Институт за српски језик САНУ, Одјељење књижевности и умјетности Академије наука и умјетности Републике Српске, Матица српска, Београд, cc. 407-416.
Драгићевић, Р. (2017), "Детерминологизација као процес богаћења општег лексичког фонда", у Јовановић В. (одг. ур.), Словенска терминологија данас, Српска академија наука и уметности, Институт за српски језик САНУ, Одјељење књижевности и умјетности Академије наука и умјетности Републике Српске, Матица српска, Београд, cc.417-424.
Јовановић, В. (2017), "О вишезначним терминима у савременој српској терминологији", Вісник Термінологічної комісії при МКС = Вестник Терминологической комиссии при МКС = BulletinoftheTerminology Commissionunder ICSS,1, 66–71, доступан на интернет адреси http://vtk.term-in.net/mag/nportal/view/632.
Костић, Н. (2017), "Значење речи вераи њена повезаност са Символом вере", Православни мисионар, 4, јул–август 2017, Информативно-издавачка установа Српске православне цркве, Београд, cc. 10‒11.
Милосављевић, Б. (2015), "Службени војни дискурс и ратни војни извештаји", Научни састанак слависта у Вуковедане, 44/1, Филолошки факултет Универзитета у Београду, cc. 85–97.
Милосављевић, Б. (2017), "Филозофска лексика у речнику и говору", у Јовановић, В. (одг. ур.), Словенска терминологија данас, Српска академија наука и уметности, Институт за српски језик САНУ, Одјељење књижевности и умјетности Академије наука и умјетности Републике Српске, Матица српска, cc. 509-520.
Ожегов, С.И.(2017), Толковый словарь русского языка, доступан на интернет адреси http://slovarozhegova.ru/20.2.2017.
Пешикан, M. (1970), "Лексичко благо нашег језика и нормативни однос према њему", Наш језик, Београд, XVIII, 1-2, cc. 80–92.
Прохорова, В.Н.(1996), Русская терминология (лексико-семантическое образование), Московский государственный университет им. М.В. Ломоносова, Филологический факультет, Москва.
Речник српскога језика (2007), Матица српска, Нови Сад.
Речник српскохрватског књижевног и народног језика (1959–…), Српска академија наука и уметности, Београд,1&
Речник српскохрватског књижевног језика (1967–1976), Матица српска и Матица хрватска (I–III), Матица српска (IV–VI), Нови Сад, Загреб.
Рычкова, Л.В. (2012), "Консубстанциональность терминов как проблема прикладной лингвистики", Карповские научные чтения, 6, Белорусский Дом печати, Минск, cc. 55-59.
Тихонов, А.Н. & др. (ур.) (2008), Энциклопедический словарь-справочник лингвистических терминов и понятий, I-II, Флинта, Наука, Москва.
Шимчук, Э.Г. (2003), Русская лексикография, Московский государственый университет им. М.В. Ломоносова, Филологический факультет, Москва.
Щерба, Л.В. (1974), Языковая система и речевая деятельность, Ленинград.
Zgusta, L. (1991), Priručnik leksikografije, Svjetlost, Zavod za udžbenike i nastavna sredstva, Sarajevo.



[1]Међу теоретичарима лексикографије налазимо и оне који сматрају да сама идеја тезаруса, строго говорећи, може бити остварена у потпуности само при опису тзв. мртвог језика. По њима речник живога језика не може бити тезаурус због тога што се жив језик и његов речник непрестано богате и мењају, па самим тим изостаје информација о стању (Шимчук 2003, 16).
[2]У раду Гринев–Сорокина 2015 разматрана је употреба двају термина полисемијаи многозначеностиз угла синонимске конкурентности, лексичког садржаја и употребе. У раду је констатовано да многозначност (са квалитативним суфиксом -ост) означава по својој творбено-семантичкој структури својство, којег у појму-термину полисемија, која означава појаву, нема. За означавање својства са основом грчке сложенице аутори предлажу увођење термина полисемичност (Гринев& Сорокина 2015, 54). Расправа о овим терминима у руском језику актуелна је и за терминолошко стање у српској лексикологији и теоријској лексикографији, будући да српски језик као и руски има идентичан однос према употреби ових термина.Такође, појам вишезначности заузима централно место у поменутим двема дисциплинама у савременој српској лингвистици. Насупрот ситуацији у поменутим словенским срединама, у лингвистичкој литератури на енглеском језику о овом проблему се не расправља, будући да се тамо употребљава само један термин – polysemy"понимаемый как явление", тј. "који се схвата, разуме као појава". Заправо, аутори су указали на то да тамо не постоји термин којим би се својство другачије означило од појаве (Гринев& Сорокина 2015, 54).
[3]Ово нарочито важи за литературу посвећеној терминима 60-их и 70-их година (Гринев& Сорокина, 56).
[4]Треба рећи да ово није само став нормативиста и језичких стручњака, већ и друштва у ширем смислу, дакле установа изван језичке струке, које утичу на језик далеко више него што то могу васпитно-образовне и научне установе којима је језик у средишту пажње.
[5]На основу српских описних речника издвојили смо следећа значења: 1.а. "удруживање, везивање, спајање". б. "облик слободног удруживања појединаца или група око заједничких циљева и интереса, удружење савез". 2. псих. "везивање у свести једних појава за друге које су већ доживљене". 3. мат. "својство сабирања и множења по којем је резултат исти без обзира на начин груписања сабирака, односно чинилаца". 4. зоол. "удруживање животиња у веће заједнице (јата, крда, чопоре)". 5.физ. и хем. "повезивање двају или више молекула"(уп. РСАНУ; РМС).
[6]Термин база употребљава се у својим значењима у војној, економској, математичкој, хемијској и другим струкама.
[7]Термин припада различитим професионалним областима: војсци, железничком саобраћају, поморству, спорту (в. значења у РСАНУ).
[8]Термин операција (лат. operatio) у речницима српског језика забележен је у више специјалних значења из различитих терминолошких поља: 1. мед. "процес механичког захвата (сечење ради одстрањивања органа, уградње и сл.) над болесним ткивом ради спречавања ширења болести". 2. вој. "сложена и плански изведена акција коју обављају веће војне формације, ратни план". 3. мат. "рачунска радња, рачунање". 4. информ. "акција коју компјутер обавља при извођењу програма". 5. финанс. "извођење неке финансијске, кредитне, трговинске радње и сл". Терминолошка значења преузета су из страних терминолошких система заједно са увозом појма који се лексемом операцијаозначава (Јовановић 2017, 70).
[9]Подела на лексичке и структурне калкове преузета је из књиге (Прохоров 1996, 30).
[10]Термин је у терминолошку дисциплину (називословље) увео С.В. Гринев-Гриневич, образложивши његову употребу на следећи начин: Во всякой терминологии (предметной области специальной лексики) непременно есть некоторое количество лексических единиц, которые встречаются как в обыденной, так и в профессиональной речи– так называемые "консубстанциональные термины, которые вызывают ряд трудностей при выделении терминологической лексики из словарного состава языка" (Гринев-Гриневич 1993, 27).
[11]Лексикографи који израђују Речник САНУ са овим проблемом се готово свакодневно сусрећу. О томе колико се ради о сложеном и стално актуелном проблему говори чињеница да и поред тога што је проблем уочен и теоријски разматран, у пракси још увек нема стопостотно поузданог метода и општеприхваћене концепције да би се речи које истовремено у примарном значењу припадају двама системима (општем и сппецијалном) обрадиле на јединствен начин.
[12]Најчешће су то речи којима се именују филозофске дисциплине – гносеологија, филозофски правци, покрети – гностицизам, фидеизам, филозофска учења, филозофске школе – епикурејство,теодицеја,хераклитизам,присталице и следбеници појединих филозофа, филозофских школа – епикурејац,перипатетик, платонист(а), платоновац, платоничар, сколастик, сколастичар, строго одређени појмови – емпирија, силогизами др.


***

Отражение многозначности в словаре социально значимой лексики терминологического и профессионального характера белорусского языка

Людмила Рычкова (Минск, Беларусь)


Начиная со второй половины ХХ века общей практикой стало противопоставление терминов общеупотребительным словам и, соответственно, толковой лексикографии и терминографии. Тем не менее, несмотря на специфичность семантики, терминология – это часть лексического состава языка, и поэтому зачастую становится сложным провести грань между термином и общеупотребительным словом не только потому, что сложно определить фазы протекания процессов терминологизации и детерминологизации, но еще и потому, что зачастую "граница между термином и не термином проходит внутри смысловой структуры полисемантических слов" (Султанов 2007, 20).Впрочем, "не вполне ясным остается и противопоставление "специальное понятие – неспециальное понятие", часто лежащее в основе разграничения термина и нетермина" (Шелов 2003, 22).

Сказанное выше во многом отражает причину того, почему до сих пор открытым остается вопрос критериев включения тех или иных разрядов терминов и иной лексики специального характера в общефилологические толковые словари. Так, Е.Н. Толикина отмечает следующее: "Современное состояние изучения свойств термина и терминологических систем, процессов и характера взаимодействия последних с системой общеупотребительной лексики, путей проникновения в нее терминов из разных отраслей знания, языковых процессов, сопутствующих адаптации заимствованных терминов к общеупотребительной лексике, и т.д. не оставляет сомнения в том, что концептуальная неопределенность проблемы отбора терминов для общего толкового словаря объясняется в первую очередь объективными причинами, свойствами объекта отбора, его положением в языковой системе" (Толкина 1974, 78).

Открытым остается также вопрос толкования специальной лексики в общефилологических словарях (подробнее об этом см., например, (Шелов 2018, 324-375)). Особенно сложным ответ на этот вопрос становится в случаях, когда речь идет об угрожаемых языках. Для таких языков общий подход, когда в общефилологические словари включаются "слова терминологического или профессионального характера из сферы науки, техники, производства, искусства и спорта, получившие достаточное распространение в общем языке" (Шелов 2018, 324), зачастую просто не возможен. Для угрожаемых языков, к каковым относится и белорусский язык, характерна также фрагментарность представленности предметных подъязыков, а, следовательно, и языков для специальных целей, нашедших отражение в сфере терминофиксации. В подобных случаях иногда единственным источником толкования специальной лексики становятся общефилологические словари, из которых, например, для справочных или дидактических целей извлекаются лексемы, имеющие разнообразные пометы, позволяющие судить о принадлежности лексемы или лексико-семантического варианта (далее – ЛСВ) к специальной лексике или к определенной предметной сфере (о системе помет, принятых для подобных целей в общефилологических толковых словарях белорусского языка, см. (Кандраценя & др. 2012). Таким образом, получается замкнутый круг: ограниченность языкового материала терминопорождения и терминоиспользования в специальных сферах результирует во фрагментарности сферы терминофиксации, а отсутствие репрезентативного языкового материала, отражающего узус литературной речи, – в невозможности использования критерия частотности употребления терминов вне специальных сфер, что обусловливает произвольность и субъективность их выбора для отражения в общефилологических толковых словарях и, как следствие, ограниченность их использования, с этой точки зрения, как справочных или дидактических источников.

Ярко выраженная тенденция распространенности самых разных разрядов специальной лексики в современных средствах массовой информации вкупе с практически не ограниченным доступом к ним в эпоху повсеместного доступа к Интернету актуализировала задачу создания словарей специальной лексики, ориентированных на широкий круг пользователей, в том числе многоотраслевых словарей подобного типа (обзор словарей специальной лексики, ориентированных на широкий круг пользователей, см. в (Шелов & Рычкова 2017)). Наиболее значимыми для угрожаемых языков представляются не просто многоотраслевые терминологические словари, а словари социально значимой лексики терминологического и профессионального характера, отражающие реальное употребление специальной лексики вне собственно специализированных дискурсов. Такого рода справочные ресурсы, фиксирующие реальное употребление специальных номинаций, сопровождаемое толкованиями, могли бы реально способствовать не только пониманию текстов на угрожаемых языках, но и возрастанию их коммуникативной мощности.

В отличие от отраслевых терминологических словарей, словарь социально значимой лексики терминологического и профессионального характера относится к тем редким пока в русскоязычной практике и совершенно не представленным в белорусскоязычной лексикографической и терминографической практике изданиям, которые объединяют специальную лексику самых различных и порой весьма далеких друг от друга областей деятельности, знаний и профессиональных занятий, понимание которой населением, не имеющим соответствующего образования, является социально значимой задачей.

При формировании реестра словаря социально значимой лексики терминологического и профессионального характера белорусского языка (далее – Словарь) был использован контекстуальный принцип (Рычкова 2017), то есть все специальные лексемы, включая составные номинации, извлекались из аутентичного языкового материала. С этой целью было адаптировано свободно доступное программное обеспечение и разработаны программные инструменты создания конкордансов для белорусскоязычных опорных единиц (Станкевич 2016). Конкордансный подход позволил дифференцировать контексты в зависимости от ЛСВ. Иными словами, был реализован подход от уровня ЛСВ, который А.А. Уфимцева идентифицировала как "самый важный в плане структурной и семиотической организации уровень", "раскрывающий не только механизм снятия асимметрии языкового знака, его перехода от системы к речи, но и характер парадигматических противопоставлений и группировок и синтагматических связей слов, являющихся формой манифестации системных значимостей и источником порождения несистемных, новых семантических ценностей" (Уфимцева 2011, 81).

Полученные конкордансы позволили также выявить составные номинации различной степени устойчивости. При этом в реестр включались и общеупотребительные слова, не имеющие "специальных" ЛСВ, в тех случаях, если образованные от них составные номинации носили специальный характер. Действительно, как справедливо отмечает А.З. Грабова,"сложное понятие требует для своего обозначения многокомпонентного терминологического выражения, однако, последнее может быть использовано и для номинации простого (фундаментального) понятия" (Грабова 1989, 69).

Тогда такой составной термин в своей терминосистеме выступает в качестве исходной, часто родовой, специальной номинации, то есть представляет собой "ономасиологический базис, который указывает на определенный понятийный класс, т.е. родовое понятие" (Яцюк 1990,15), от которого затем образуются видовые или более сложные, узко специализированные понятия, закрепляемые многокомпонентными номинациями.

При толковании ЛСВ и составных номинаций составители Словаря учли тот факт, что "с помощью средств массовой информации за словом закрепляются социальные коннотации, которые характеризуют внеязыковые явления в определенном идеологическом аспекте" (Говердовский 1986, 59).

Особое внимание уделялось также случаям "рассеяния терминологической информации", связанным "с использованием одного термина в разных терминологических системах" (Володина 2000,26), и ретерминологизации, когда "переосмысление значения" термина "обусловлено ассоциативно-метафорическими преобразованиями семантики конкретного слова-термина" (Володина 2000,74).

Словарная статья, строящаяся по принципу макростатьи, отражает не только внутриотраслевую и межотраслевую полисемию, но и консубстанциональность заголовочных лексем белорусского языка, которые в своем значении имеют как общеупотребительные, так и специализированные ЛСВ. Известно, что "многозначность слова – наиболее распространенный способ языкового выражения новых понятий; она обусловлена, главным образом, экстралингвистическими факторами, но конкретная эволюция его значений, имеющая своей конечной целью удовлетворение потребностей общества в фиксации его опыта, определяется также системой данного языка" (Тышлер 1967, 194), поэтому даже в условиях близкородственного официального двуязычия, которое существует в Республике Беларусь, можно предполагать различия в наборе ЛСВ для аналогичных белорусско- и русскоязычных лексем. Именно поэтому в словарные статьи Словаря не включались аналоги широко распространенных русскоязычных составных номинаций и не использовались речения в качестве их иллюстраций. Отражались лишь те специальные номинации, которые встретились в аутентичном языковом материале и могли быть проиллюстрированы соответствующими контекстами. Исключение составили лишь те составные номинации, которые представлены в Белорусской энциклопедии (Пашкоў & Сачанка (гал. рэд.) 1996–2004), но и они либо сопровождались аутентичными контекстами, либо приводились без контекста, если поиск соответствующих контекстов не дал результатов.

Рассмотрим структуру макростатей Словаря и принципы отражения в них многозначности на конкретных примерах (статьи для заголовочных лексем КАНСТЫТУЦЫЯ и КУЛЬТ разработаны И.И. Бубнович; отредактированы нами – Л.Р.).

КАНСТЫТУ́ЦЫЯ

1. юр. Асноўны закон дзяржавы, які мае вышэйшую юрыдычную сілу і вызначае грамадскі і дзяржаўны лад, выбарчую сістэму, прынцыпы арганізацыі і дзейнасці дзяржаўных органаў і асноўныя правы і абавязкі грамадзян.

Цяпер яны сталі паўнавартаснымі грамадзянамі краіны з усімі прапісанымі ў Канстытуцыіправамі і абавязкамі, з гэтага моманту яны адказныя за ўсё, што адбываецца вакол іх (КРЗП: АП). Мне падабаецца, як аб гэтым гаворыцца ў нашай Канстытуцыі: "Абарона Рэспублікі Беларусь – абавязак і свяшчэны доўг грамадзяніна Рэспублікі Беларусь"(КРЗП: АП).Ведаць свой Асноўны Закон, каб магчы ў неабходным выпадку абараніць свае правы і свабоды, і няўхільна выконваць абавязкі перад дзяржавай, ускладзеныя Канстытуцыяй, павінен кожны з нас (КРЗП: БГ).

ТСБМ (б/п): асноўны закон дзяржавы, які мае вышэйшую юрыдычную сілу і вызначае грамадою дзяржаўны лад, выбарчую сістэму, прынцыпы арганізацыі і дзейнасці дзяржаўных органаў і асноўныя правы і абавязкі грамадзян (у 1 знач.).

Энц.: асноўны закон дзяржавы, які вызначае грамадскі і дзярж. лад, парадак і прынцыпы ўтварэння прадстаўнічых органаў улады, выбарчую сістэму, правы і абавязкі грамадзян; аснова заканадаўства дзяржавы.

2. перан. Асноўны дакумент, які вызначае прынцыпы арганізацыі і дзейнасці прадпрыемства, арганізацыі, асноўныя правы і абавязкі работнікаў і наймальніка.

Калектыўны дагавор – канстытуцыяпрадпрыемства, двухбаковая дамоўленасць паміж наймальнікам і работнікамі (КРЗП: АП).

3. мед., фізіял. Будова арганізма, склад цела.

Ларыса Iванаўна, паколькiдадзенае iнтэрв’ю мае на мэце пацвердзiць цiабвергнуць шырокараспаўсюджаныя думкi, дазвольце кожнае пытанне пачынаць словамi"цiпраўда, што...". Такiм чынам, цiпраўда, што канстытуцыюцела нельга "перамагчы"(Web(M): Звязда). Адначасова можна праверыць і экстэр’ер (знешні выгляд сабакі, які выражаецца ў прапорцыях, гарманічнасці і асаблівасці формаў целаскладу, уласцівых пародзе, полу, узросту і тыпу канстытуцыіжывёлы і таксама пацвярджаецца адзнакай. – Аўт.)(Web(M): Звязда).Увогуле, пры нашых даследаваннях мы выкарыстоўваем канстытуцыянальны падыход, вывучаем агульную канстытуцыю, дзе вылучаем астэнічны тып з паніжаным тлушчаадкладаннем, гіперстэнічны з павышаным тлушчаадкладаннем і нормастэнічны, а таксама прыватную канстытуцыю, куды ўваходзяць даследаванні па групах крыві, дэрматагліфіка (пальцавыя ўзоры) і інш. Яны таксама маюць вялікае значэнне пры дыягностыцы захворванняў, выяўленні псіхалагічных асаблівасцяў (Web(M): Звязда).

ТСБМ (б/п): будова арганізма, склад цела (у 1 знач.).

КАНСТЫТУ́ЦЫЯ РЭСПУ́БЛІКІ БЕЛАРУ́СЬ

паліт. Асноўны закон Рэспублікі Беларусь, прыняты 15.3.1994 на 13-й сесіі Вярхоўнага Савета Рэспублікі Беларусь. Адлюстроўвае замацаванне поўнага дзяржаўнага суверэнітэту, далейшае адраджэнне беларускай нацыі і культуры, прызнанне роўнай абароны і роўных магчымасцей усіх форм уласнасці.

Канстытуцыяй Рэспублікі Беларусьгарантаваны ўдзел грамадзян у кіраванні дзяржаўнымі справамі (КРЗП: ПР).У адпаведнасці з Канстытуцыяй Рэспублікі БеларусьПарламент – Нацыянальны сход Рэспублікі Беларусь з’яўляецца прадстаўнічым і заканадаўчым органам краіны(КРЗП: АП).Прадстаўнік райкама грамадскага аб’яднання "БРСМ"Вольга Марцён уручыла юнакам і дзяўчатам Асноўны Закон краіны – Канстытуцыю Рэспублікі Беларусь (КРЗП: БГ).Згодна з главой 8 артыкула 129 Канстытуцыі Рэспублікі Беларусьасноўнай функцыяй дзяржкантролю з’яўляецца кантроль за прытрымліваннем Закона Рэспублікі Беларусь "Аб бюджэце" (КРЗП: АП).

Энц.: асноўны закон дзяржавы. Прынята 15.3.1994 на 13-й сесіі Вярх. Савета Рэспублікі Беларусь. 24.11.1996 па ініцыятыве Прэзідэнта Рэспублікі Беларусь быў праведзены рэферэндум, на падставе якога ў Канстытуцыю Унесены істотныя змяненні і дапаўненні. Абноўлены тэкст Канстытуцыі набыў канстытуцыя 599 сілу 27.11.1996. Канстытуцыя складаецца з прэамбулы, 9 раздзелаў, у якіх 8 глаў і 146 артыкулаў. Адлюстроўвае новы сац.-эканам. і паліт. этап развіцця грамадства і дзяржавы: замацаванне поўнага дзярж. суверэнітэту, далейшае адраджэнне бел. нацыі і культуры, прызнанне роўнай абароны і роўных магчымасцей усіх форм уласнасці. Зменена назва дзяржавы, яна стала наз. Рэспубліка Беларусь.

КАНСТЫТУ́ЦЫЯ СЕ́ЙМАВАЯ

гіст. Пастанова Вальнага сейма Каралеўства Польскага і Рэчы Паспалітай.

З цягам часу баявая практыка i пытаннi дысцыплiны ўсё больш патрабавалi ад военачальнiкаў адзiнства: спалучэння колеру салдацкага адзення са сцягам палка. У 1595 годзе ў Вялiкiм княстве Лiтоўскiм з каралеўскiх сялян пачалi фармiраваць пяхотныя роты "выбранцаў", узброеных i экiпiраваных па венгерскiм узоры. Выбранцы першыя сярод пяхоты атрымалi мундзiр устаноўленага ўзору — "барву" адзiнага пакрою i колеру для кожнай роты. Згодна з гiстарычным дакументам таго часу, колер мундзiраў быў, як правiла, шэра-блакiтнага колеру. Аднак унiформу, прадугледжаную сеймавай канстытуцыяй, з-за недахопу грошай мелi далёка не ўсе (БН: Звязда).

Энц.: ухвала, пастанова Вальнага сейма Каралеўства Польскага і Рэчы Паспалітай. К. звычайна выдаваліся для ўсёй Рэчы Паспалітай, зрэдку асобна для Польшчы і ВКІІ. Прымаліся К. вячыстыя, дзеянне якіх не абмяжоўвалася часам, і часовыя.

КАНСТЫТУ́ЦЫЯ ЧАЛАВЕ́КА

фізіял. Спадчынныя і набытыя асаблівасці арганізма.

На мове Містэрый духі людзей – гэта косткі Сатурна, а так як кожны з чатырох першасных элементаў, як вучылі старажытныя філосафы, мае аналаг у зямной канстытуцыі чалавека, то косткі Сатурна – гэта каменне, скалы і зямля, сімвал асновы (БН: Ю. Станкевіч). Такім чынам, структура ДНК, формула крыві, канстытуцыя чалавека, яго імя, родавае адзенне, арнаментальныя знакі на ім – гэта ўсё разам узятае і ёсць фантом чалавечага быцця ў гэтым свеце і адначасова феномен быцця Роду ў нашай светабудове (БН: Звязда).

Энц.:функцыянальныя і марфалагічныя асаблівасці арганізма, абумоўленыя спадчыннымі і набытымі ўласцівасцямі. Вызначае рэакцыю арганізма на уздзеянне знешніх, у тл. хваробатворных, фактараў навакольнага асяроддзя.

сін. Канстытуцыя (у 3 знач.).

КУЛЬТ

1. рэл. Выкананне абрадаў пэўнай рэлігіі.

Клір – духавенства, служкі культухрысціянскай царквы(БН: Г. Дзербіна). Але варта было вось хоць краем вока зазірнуць у душы гэтых дваіх служыцеляў культу, як рабілася незразумела і крыўдна, гэта ён адчуў пэўна(БН: В. Быкаў). Як служыцель культаксёндз Ігнацій чулліва адносіўся да мяцежнікаў, але сам не прымаў удзел у мяцяжы (КРЗП: БГ).

ТСБМ (б/п): рэлігійнае служэнне бажаству і звязаныя з гэтым рэлігійныя абрады (у1 знач.).

Энц.: рэлігійнае служэнне бажаству і звязаныя з гэтым рэліг. абрады.

сін. культ рэлігійны.

2. рэл. Пакланенне рэлігійным святыням.

Аб асаблівым кульцеабраза сведчыць "Характарыстыка касцёла"ад 1911 года, дзе ўпамінаецца каштоўны арнат з вышытай на ім выявай Маці Божай, ідзе размова аб выстаўленні перад ім Найсвяцейшага Сакраманта ва ўсе галоўныя святы Маці Божай (КРЗП: ПР). З часам культЯна Непамуцэна пашырыўся за межамі Чэхіі, у тым ліку і на тэрыторыі Рэчы Паспалітай (КРЗП: БГ). УXVIIст. культсв. Казіміра асабліва распаўсюдзіўся ў ВКЛ (КРЗП: АП).

ТСБМ (б/п): рэлігійнае служэнне бажаству і звязаныя з гэтым рэлігійныя абрады (у 1 знач.).

Энц.: рэлігійнае служэнне бажаству і звязаныя з гэтым рэліг. абрады.

3. перан. Сляпое пакланенне каму, чаму-н., абагаўленне каго-, чаго-н.

Слова бацькі было законам, дома панаваў ягоны непахісны культ (БН: В. Быкаў).

ТСБМ (б/п): перан.; каго-чаго. Сляпое пакланенне каму, чаму-н., абагаўленне каго-, чаго-н. ( у 2 знач.).

Энц.: рэлігійнае служэнне бажаству і звязаныя з гэтым рэліг. абрады. У пераносным сэнсе празмернае ўзвелічэнне чаго-н. ці каго-н.; сляпое пакланенне каму-н. або чаму-н. Напр., культ асобы, культ рэлігійны, К. "чыстага мастацтва".

КУЛЬТ АСО́БЫ

паліт. Абагаўленне і фетышызацыя палітычных дзеячаў, правадыроў, цароў і інш.

Позна ўвечары, перачытваючы "Запіскі з мёртвага дома", стала жудасна, калі хоць прыблізна ўявіў, якую вялізную, жахлівую армаду так званых суддзяў, наглядчыкаў, катаў – армаду бяздушных нібы людзей стварыў той час, які мы называем перыядам культуасобы…(БН: Я. Брыль). – І вось мы пабачыліся, – трохі бесцырымонна перарваў яго Стралковіч. – Прабачце, толькі я не люблю, калі пра маю сціплую асобу гавораць болыш дзесяці слоў. На адзінаццатым хвалебным слове мне пачынае здавацца, што справа пахне культам асобы (БН: Л. Дайнека).

Энц.: празмернае ўзвелічэнне якога-н. дзеяча.

КУЛЬТ ПРО́ДКАЎ

сац., гіст, этн. Пакланенне памерлым бацькам і іншым родзічам.

Нашы продкі сапраўды памяталі сваіх родзічаў, называлі гэтыя халодныя лістападаўскія дні Дзядамі, падкрэсліваючы значнасць мінуўшчыны, без якой, насамрэч, не было б сучаснасці. Гэты культ продкаў, які асаблівым чынам блізкі беларусам, і сёння з намі (БН: Звязда). Мы ўжо неаднаразова расказвалiпра тое, што сярод практычна ўсiх святочна-абрадавых комплексаў беларусаў важнае месца належала культу продкаў. Ушанаванне памерлых было настолькiмоцным, татальным iўплывовым, што парадзiла цэлую сiстэму абярэгаў iпаводзiнных рэгламентацый (БН: Звязда). Старажытныя беларусы былiфiзiчна вынослiвымi, узбагачанымiвелiзарным практычным вопытам, чуйна ўспрымалiсiлы iз’явы прыроды, адухаўлялiiх iпакланялiся iм. Iсвята аберагалiкульт продкаў, чым забяспечвалiсувязь пакаленняў (БН: Звязда).

Энц.: шанаванне памерлых бацькоў і інш. родзічаў.

КУЛЬТ РЭЛІГІ́ЙНЫ

рэл. Выкананне абрадаў пэўнай рэлігіі,зацверджаных у царкоўных канонах.

Артыкул 31. Кожны мае права самастойна вызначаць свае адносіны да рэлігіі, асабіста або сумесна з іншымі вызнаваць любую рэлігію або не вызнаваць ніякай, выказваць і распаўсюджваць перакананні, звязаныя з адносінамі да рэлігіі, удзельнічаць у адпраўленні рэлігійных культаў, рытуалаў, абрадаў(БН: Канст. 1994). Дзякуючы гэтаму мерапрыемству Фонды музея папоўніліся больш чым 40 прадметамі рэлігійнага культа, сярод якіх абразы, крыжы і складні(КРЗП: АП). Праз некаторы час стала вядома, што на калгасным рынку ў Лідзе невядомы мужчына сярэдніх гадоў збыў скупшчыкам антыкварыяту прадметы рэлігійнага культу, якія нібыта дасталіся яму ад памерлага дзеда, на агульную суму прыкладна 17 млн. рублёў (БН: БелаПАН).

Энц.: сістэма абрадаў, сродкаў і дзеянняў, накіраваных на абгрунтаванне веры ў звышнатуральнае і зацверджаных у царк. канонах.

сін. культ (у 1 знач.).

Приведенные примеры словарных статей позволяют легко идентифицировать их структуру:

ЗАГОЛОВОЧНОЕ СЛОВО

Специализированные ЛСВ с отраслевыми пометами (допускается до трех помет, если их более – ставится единая помета спец.

Детерминологизированные значения с пометой перен. (при наличии).

Каждый ЛСВ сопровождается толкованием и иллюстративным материалом (по 3 оригинальных примера – при наличии – с указанием источника: БН – интернет-корпус белорусского языка; КРЗП – корпус региональной и зарубежной прессы, корпус СМИ Гродненщины; далее идет указание на наличие ЛСВ в (Пашкоў & Сачанка (гал. рэд.) 1996–2004) и (Атраховiч (пад агульн. рэд.) 1977–1984) и приводятся толкования по этим источникам).

Составные номинации (инверсия указывает на низкую степень идиоматизации; сопровождаются отраслевыми пометами, толкованиями, сведениями из (Пашкоў & Сачанка (гал. рэд.) 1996–2004) и (Атраховiч (пад агульн. рэд.) 1977–1984) и примерами; если примеров менее трех, то это означает, что такая номинация была включена в словарную статью, поскольку она есть в (Пашкоў & Сачанка (гал. рэд.) 1996–2004).

Если у какого-либо ЛСВ или составной номинации есть синонимы, ониприводятся с соответствующей пометой в конце зоны определенной ЛСВ / составной номинации.

В приведенных примерах можно наблюдать как межотраслевую полисемию (в иной терминологии – "пересекающиеся" и "включенные омонимы" (Табанакова & Трифонова 2018,67), так и консубстанциональность специальных лексем. Включение в статьи неоднословных номинаций позволяет, во-первых, увидеть профилирование первичных концептов, а, во-вторых, увидеть и те специальные сферы употребления заголовочной лексемы, в которых она представлена как компонент составной номинации, несущий основную смысловую нагрузку.


Султанов, А.Х. (2007), Слово и термин: Пролегомены к философии имени, РУДН, Москва.
Шелов, С.Д. (2003), Термин. Терминологичность. Терминологические определения, Филол. фак.-т С.-Петерб. ГУ, СПб.
Толикина, Е.Н. (1974), "Термин в толковом словаре (к проблеме отбора)", Вопросы исторической лексикологии и лексикографии восточнославянских языков, Наука, Москва, сс. 78-88.
Шелов, С.Д. (2018), Очерк теории терминологии: состав, понятийная организация, практические приложения, ПринтПро, Москва.
Кандраценя, І.У., Кунцэвіч, Л.П., Нікалаева, В.М. & Рычкова, Л.В.(2012), "Праблема сістэматызацыі памет у агульнафілалагічных слоўніках для абазначэння спецыяльнай лексікі", Беларуская лінгвістыка, 67, сс. 31-39.
Шелов, С.Д. & Рычкова, Л.В. (2017), "Об одном новом типе терминологических словарей и справочников", Русский язык в научном освещении, 34 (2), сс. 250-273.
Рычкова, Л.В. & Шелов, C.Д. (отв. ред.) (2017), "Контекстуальный принцип формирования реестра словаря социально значимой лексики белорусского языка", Терминология и знание, МатериалыV междунар. симпозиума, Москва, 3-5 июня 2016 г., РАН, Москва, сс. 231–242.
Станкевич, А.Ю. (2016), "Программные инструменты создания конкордансов для белорусскоязычных опорных единиц",Вестник МГЛУ. Сер. 1. Филология, 1(80), сс. 108-115.
Уфимцева, А.А. (2011), Типы словесных знаков, изд. 3-е, Едиториал УРСС, Москва.
Грабова, А.З. (1989), "Структурно-типологические особенности многословных терминов (на материале библиографической терминологии)",Язык и общество, Изд-во Сарат. ун-та, Саратов, 8, сс. 67-76.
Яцюк, Т.А. (1990), Терминология в лингводидактическом аспекте, Ташкентская высшая школа МВД СССР, Ташкент.
Говердовский, В.И. (1986),"Идеологическая коннотация, речевая практика и лексикография",Язык и общество. Отражение социальных процессов в лексике, Изд-во Сарат. ун-та, Саратов, сс. 58-69.
Володина, М.Н. (2000), Когнитивно-информационная природа термина (на материале терминологии средств массовой информации), Изд-во МГУ, Москва.
Тышлер, И.С. (1967), "О лексической полисемии слова (на материале английского языка)", Язык и общество, Изд-во Сарат. ун-та, Саратов, 1. cc. 178-194.
Энц. – Пашкоў, Г. & Сачанка, Б. (гал. рэд.) (1996–2004), Беларуская энцыклапедыя ў 18 тамах, Бел. Энцыклапедыя, Мінск.
ТСБН – Атраховiч, К.К. (пад агульн. рэд.) (1977–1984), Тлумачальны слоўнiк беларускай мовы, "Беларуская Савецкая Энцыклапедыя" iмя Петруся Броўкi, Мiнск, 1-5.
Табанакова, В.Д. & Трифонова, И.С. (2018), Омонимичность естественно-научного термина в дискурсе и словаре, Изд-во ТюмГУ, Тюмень.


***

Дискутанти: 

 HUDEČEK Lana (Hrvatska) 
 

Файл -
Файл -
Файл -
Файл -
Файл -

НОВИНИ  

ОГОЛОШЕННЯ