KOMISJA TERMINOLOGICZNA
przy Międzynarodowym Komitecie Slawistów

07.11.2017
Комунікація_фото.png

Komunikacja Specjalistyczna (2017), Wydawnictwo Naukowe Instytutu Komunikacji Specjalistycznej i Interkulturowej, Uniwersytet Warszawski, Warszawa. Т. 14.

Сучасне слов’янське термінознавство як інтегративна метадисципліна є багатоаспектним, що засвідчує чимало здобутків і водночас ще невирішених проблем загальнотеоретичного й прикладного вивчення спеціальної лексики в різних традиціях національних термінологічних шкіл, з-поміж яких спільними для багатьох слов’янських країн можна назвати такі: проблема культури фахової мови, відповідності термінів літературним нормам національних мов;неврегульованість питання щодо грантів на міжнародну співпрацю в галузі термінології та їх оформлення слов’янськими мовами; брак бюджетних коштів на організацію й регулярне проведення термінологічних конференцій; почасти відсутність координації між фахівцями-предметниками й термінографами задля створення термінологічних словників; проблема впровадження навчальних курсів із термінознавства як самостійної дисципліни в університетах тощо.

Розвиток термінознавчої думки в тій чи іншій країні має свої особливості. У своєму зіставленні вони засвідчують нерівномірність термінологічної діяльності в слов’янськомовному ареалі, що спричинено певними соціально-економічними, політичними, етнокультурними й націєтворчими чинниками. Пор., наприклад:

- сучасна польська традиція стандартизації сформувалася одразу після офіційного проголошення Польщі незалежною державою в 1918 р. та створення в 1924 р. Польського комітету стандартизації (Є. Вольнич-Павловська, М. Гурнич); натомість для хорватського термінознавства характерною ознакою термінологічної діяльності другої половини ХХ ст. була відсутність планування й регулювання процесів стандартизації термінології (М. Братанич);

- якщо розпад СРСР, зумовлений глибокою кризою соціального життя, в Росії спричинив спад наукової активності термінологічних досліджень, який сьогодні поступово змінює поява чималої кількості публікацій та прагнення посилити наукові зв’язки з термінологами Центральної й Північної Європи (В. Лейчик, С. Шелов), то в Україні з проголошенням її незалежності в 1991 р. – навпаки інтенсивність розвитку українського термінознавства;

- у Росії в середині 90-х рр. ХХ ст. сформувалося методологічне термінознавство як самостійний напрям досліджень (С. Гриньов) і сьогодні йдеться про поглиблення розробленої проблематики теорії термінографії та виформовування термінографічної прогностики, параметричної термінографії, створення “об’єктно-філіаційної моделі сучасної термінографії” (З. Комарова); натомість в Україні, Білорусі, Сербії, Македонії та інших країнах теорія термінографії й методологія термінознавства помітно відстають від традиційної практики укладання галузевих словників;

- у Білорусі лише зароджується гносеологічне, або когнітивне, термінознавство, не розроблене стилістичне термінознавство, немає аналітичних оглядів, які б формували цілісне уявлення про сутність і проблеми білоруської наукової мови та особливості її становлення (К. Любецька); натомість у Росії ці напрями термінологічної діяльності вже сформувалися як самостійні й написано не один аналітичний огляд розвитку національного термінознавства;

- якщо в Словенії на зламі століть простежується неповноцінне функціонування словенської мови, яка має меншу кількість носів, її відсутність у періодиці багатьох галузей науки й домінування англійської мови в спілкуванні науковців ЄС та в друкуванні наукових праць (М. Ємец Томазин), то в Україні – тенденція до активної розбудови української термінології в усіх галузях знань із поступовим витісненням англомовних та зросійщених термінологічних одиниць;

- за домінування прикладних аспектів, зокрема розбудови комп’ютерної термінографії, для хорватського термінознавства нагальною проблемою сьогодні є написання монографій і дисертацій, що сприятимуть розвиткові теорії термінознавства з урахуванням особливостей функціонування хорватської термінології (M. Братанич, М. Михалевич, Л. Худечек); за домінування засад теоретичного термінознавства в Росії можна говорити лише про перспективу орієнтації на практичні завдання формалізованого представлення знань та його комп’ютерного оброблення (В. Лейчик, С. Шелов), на створення електронних (комп’ютерних) словників, інформаційно-пошукових тезаурусів, термінологічних баз даних і термінологічних банків знань (З. Комарова).

Звичайно, це не повний перелік зіставлення загальних тенденцій розвитку національних термінознавчих пошуків в ареалі слов’янської культури, а лише короткий огляд проблематики, яка з поступом часу набуває нових обрисів та зміщує акценти на затребувані аспекти термінологічної діяльності.

Пропоноване видання, що є зібранням доповідей учасників Міжнародної наукової конференції “Слов’янська термінологія: сьогодні й завтра”, яка відбулася 25-26 травня 2017 р. у Варшаві (організатори: Термінологічна комісія при Міжнародному комітеті славістів, Комітет слов’янознавства та Комітет мовознавства Польської академії наук, Інститут фахової комунікації, Варшавський університет міжкультурних зв’язків), репрезентує актуальні проблеми наукових досліджень термінологів Польщі, України, Росії, Білорусі, Словаччини, Болгарії, Хорватії, Сербії та Литви, що орієнтують на:

1) етико-філософські аспекти теоретичного термінознавства й аналітичне термінознавство (С. Гайда, В. Іващенко, М. Малахович);

2) власне термінологічні аспекти розвитку слов’янських мов – віднаходження культурологічних компонентів семантики окремих груп термінів; з’ясування особливостей семантизації, детермінологізації як джерела семантичної та фразеологічної інновацій; становлення граматичної норми з огляду на частотність уживання в терміносистемі та адаптації міжнародних наукових понять у тій чи іншій слов’янській мові; упорядкування термінологічних одиниць різних галузей знань; дефініювання окремих термінопонять; вивчення специфіки функціонування термінів у непрофесійному спілкуванні (С. Гриньов, З. Комарова, В. Йованович, Є. Какзанова, О. Нарушевич-Васильєва, Д. Іващенко, В. Красавіна, Т. Хомич, М. Корнацька, А. Дудек, С. Колковська, Д. Благоєва, А. Козловська, Р. Левушкіна, Ю. Мазуркевич-Сулковська, П. Землевічуте);

3) теоретичні й прикладні аспекти слов’янської термінографії, зокрема: зіставлення й бібліографічного опису термінографічних праць; подальшої розбудови саме багатомовної слов’янської термінографії; параметризації в термінографії; термінографічної критики; фіксації спеціальної лексики в термінологічних словниках та власне слов’янської термінології в неслов’янських термінографічних працях; інвентаризації та кодифікації термінології в різних типах словників (В. Щербін, В. Дубічинський, Е. Сорокіна, Марек Лукасик, Маржена Лукасик, Д. Новацька, М. Жбіновський, А. Нелюба, М. Моцаж-Клейндієнст);

4) лінгвотехнологічні аспекти комп’ютерного термінознавства й комп’ютерної термінографії з огляду на створення та подальше просування мережевих словників, термінологічних баз даних і комп’ютерних термінологічних лексиконів з урахуванням особливостей актуалізації, нормалізації та опису в них термінологічних одиниць, а також централізації термінологічної діяльності (Л. Худечек, М. Михалевич, Л. Карпінський, К. Льюїс, Я. Левіцька, К. Любецька, А. Штук, А. Ауксорюте).

Сподіваємося, що проблеми славістичного термінознавства знайдуть подальше втілення в реалізації проектів як соціальних запитів на той чи інший вид термінологічної діяльності.

Вікторія Іващенко


Файл -